Вище середнього зросту, брюнет, очі карі. Має кілька вставних зубів із жовтого металу. Озброєний автоматом, пістолетом та гранатами. Це – словесний портрет Василя Порплиці, на псевдо “Байда”, складений чекістами. Понад 60 років тому він, підпільник, учасник боротьби за волю України, потрапив в облогу і разом із іншими повстанцями загинув. Зараз для свого села Хоростець, що у Козівському районі, він герой. Його пам’ять, та пам’ять усіх, хто прагнув своїй землі кращого майбутнього, вшановували на Тернопільщині.
Село Хоростець Козівського району. Звідси родом Василь Порплиця, на псевдо “Байда”. Своїми плечима від понад три роки прикривав дільність Василя Кука – головного командира УПА і провідника ОУН на українських землях, який заступив цей провід після загибелі Романа Шухевича. Через Порплицю повстанці всієї України тримали зв’язок.
Радянському Союзу повстанці дуже дошкуляли, а їхня діяльність била по його репутації. Тому Союзу потрібно було знайти командира. Допомогти виявити його міг Байда.
– Це був звичайний рядовий боєць, якого робота була невидима, але ця робота була надзвичайно важлива. І, власне, коли НКВС запустило повністю всю машину, а координувалась операція по виявленню Василя Порплиці живим, то, безпосередньо, то безпосередньо сигнали йшли з Москви, – розповідає дослідник національно-визвольного руху Василь Штокало.
У цих краях перебувала група повстанців, серед яких і Василь Порплиця. Через зраду із 12 повстанців не залишилось нікого.
– Останні хвилини чи години свого життя повстанці захищалися і стріляли себе, щоб не здатися у полон, – каже місцевий житель, директор музею “Зборівська битва” у м. Зборові Богдан Макогін.
Останніми загинули Байда та його друг із позивним Дуб. Останній застрелився, Василь сильно поранився у живіт.
– Його везли в лікарню, тоді, розказують, що в Зборові десь його там тіло і його побратима Дуба, по-моєму, Дуба, підперли під стіну, аби люди впізнавали, хто то є, а пізніше, де захоронили – невідомо, – говорить виходець з с. Залісся Орест Сінгалевич.
За зв’язки із повстанцями постраждала родина Ореста Сінгалевича, діда і бабу засудили. Маму і тітку – допитували та катували. Постраждала і родина Василя Порплиці. Подруга Байди Марія Сушник через все життя пронесла пам’ять про нього і після проголошення незалежності поставила пам’ятник в його рідному селі Хоростець. Зовсім поруч від невеликої дерев’яної церквиці, де його хрестили. Та неподалік символічної могили усім тим, хто загинув за волю України.
