З 1944 року розпочались масові виселення українців з їх етнічних земель. Найбільшого горя зазнали ті, які у післявоєнний період жили на території сучасної Польщі – мешканці Лемківщини, Холмщини, Підляшшя, Надсяння. Чимало цих людей знайшли згодом прихисток на Тернопільщині. Лемки, які сьогодні живуть в нашій області, відзначили 70 річницю з початку насильницького переселення із прабатьківських земель.
Лемки – особлива етнічна група, яка, зазнавши депортації, не розсіялась, втративши свої особливості, а зберегла їх і успішно розвивається. Зокрема на Тернопільщині видається газета “Дзвони Лемківщини”. Постійно проходять заходи, присвячені лемківській культурі, яка не зникла й через 70 років по тому, як зазнала трагічного вигнання із рідної землі.
– 483 тисячі українського населення було виселено на Схід із території, етнічної території, де проживали українці. Це Лемківщина, Перемишльчина, Холмщина і Підляшшя. І, власне, вони були не переселені в Тернопільську область чи в Галичину, а були переселені на Південь і Схід України. І ось якось перескакуючи можливо, хочу сказати, що на Луганщині, Донеччині – дуже багато переселенців, є і зокрема лемків дуже багато, – розповідає редактор газети “Дзвони Лемківщини”, заступник голови обласного товариства Лемківщини Ігор Дуда.
Лемки, які згодом освоїлися на Тернопільщині, щорічно проводили фестиваль “Дзвони Лемківщини”, який щороку збирав десятки тисяч лемків із усієї України, втім, цьогоріч від цього заходу відмовилися через військові дії на Сході України.
– Село Переможне Лутугинського району Луганської області з установок “Град” було знищено, і як говорить прес-служба АТО, є багато поранених, і є жертви серед мирного населення. А в цьому селі, Переможному, якраз жили переважно переселенці, лемки з багатьох районів, багатьох повітів Західної Лемківщини. Там відкрили теж пам’ятний знак, і ми їздили, Львівська, Прикарпатська, Тернопільська область, їздили туди. Ми і не знаємо, яка доля наших краян тепер, – говорить Ігор Дуда.
Втім, не згадати сімдесяту річницю виселення із рідних земель лемки не могли. У обласному палаці культури “Березіль” вони провели вечір-реквієм, під час якого пригадали ті історичні події, які принесли чимало страждань не одному лемківському поколінню. Тим часом у холі пропонували людям лемківську літературу, представили виставку лемківського одягу.
– Це є всі речі привезені сугубо з Лемківщини і подаровані нам нашими предками, нашими бабусями в наш музей. Це є єдиний такий музей на Україні і в світі, речі подаровані для зберігання в музеї. От перед вами є строї, всьо з Лемківщини. Все автентичне, є речі, які носила моя бабця, є речі, які носила моя стрийна, і є багато речів, які привезені з Лемківщини, – показує директор Монастириського музейного комплексу “Лемківське село” Михайло Тиханський.
Із вигнання, яке сталося 70 років тому, лемки живуть вже й у п’ятому поколінні, і разом з ними живе їх особлива культура та мова.
