23 жовтня минулого року помер Євген Корницький – головний диригент Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру імені Тараса Шевченка, єдиний серед диригентів драмтеатрів, який мав звання "Народного артиста України", досвідчений та знаний музикант. Сьогодні річницю його смерті колектив театру вшанує музичною виставою, але вже без маестро.
Євген Петрович Коницький – єдиний диригент в Україні, який прослужив за оркестровим пультом театру майже сорок років. В особі пана Корницького колектив театру та вся музична громадськість краю мали високопрофесійного диригента, досвідченого і знатного музиканта, кажуть у драмтеатрі. Завдяки його творчій енергії, високій працездатності в репертуарі театру постійно поруч з драматичними здійснювали постановки і музичних вистав. Саме він як диригент, відкрив тернопільському глядачеві перлини європейської оперети. Музичні вистави, концерти, бенефіси, творчі вечори не обходилися без маестро. Сьогодні місце Євгена Корницького за диригентським пультом займають молоді музиканти і його послідовники.
Мирослав Кріль, заслужений діяч мистецтв України, диригент Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка: "Мене здивувала його величезна самовіддача своїй роботі. Це напевно є приклад не лише для музикантів, а й для всіх людей, які вважаються професіоналами – одержимість своєю роботою. Таке було враження, що він ночував на роботі: 6 година – Корницький вже є, 12 година – Корницький ще є… Коли він спав, що він їв – ніхто не знав – він постійно був в нотах, в своїй роботі".
Василь Драгомирецький, головний диригент Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка: "Я його учень, він мене брав на роботу. Я пригадую, як він сказав: "Дитино, ти маєш в мене працювати!" Мені так було страшно, думаю – прийду в такий колектив, де така знаменита людина працює… Але колектив був прекрасний. Він згуртував біля себе чудових музикантів і поклав своє життя на оркестр. Він завжди говорив до нас: "Діти мої, діти". Вся любов через музику. Але він завжди нас оберігав і підтримував".
У Тернопільському театрі Євген Корницький працював з 1970 року. Сьогодні його колеги – актори, солісти-вокалісти, режисери, музиканти – згадують про нього, як про людину з надзвичайним почуттям гумору, талановитого диригента, музиканта від Бога і просто чуйну людину.
Наталя Лемішка, заслужена артистка України, актриса Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка: "Він вмів дуже підтримати вокаліста. Я пригадую, як прийшла відразу з студентської лави… В виставі виходиш і боїшся: може там щось неправильно, може там щось не так… А глянеш в оркестрову яму – а там такі сині очі з іскорками! І все – заспокоюєшся! Одним словом – мені дуже бракує його зараз".
Олег Мосійчук, головний режисер Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка: "Незаперечна істина – доки є пам'ять, доти людина жива. А театр людину, митця – Євгена Петровича Корницького пам'ятає. Сьогодні іде музична вистава, і ми знову всі пригадаємо такого мудрого, іронічного щодо життя, талановитого і надзвичайно працелюбного чоловіка – Євгена Корницького".
Марія Гонта, заслужена артистка України, актриса Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка: "Це була людина високої культури, ерудована і страшенно – до самозабуття – закоханий в мистецтво, в музику.
Євген Петрович міг дати високу оцінку. Мені його бракує. Не вистачає його мені зараз. Бо, коли він заходив в театр – то мені хотілося співати. Царство йому небесне. Він залишиться в пам'яті, особливо старшого покоління, з яким він дуже багато працював".
