додому культура Коли їх страчували – вони говорили: “Помираю за Україну”. ОУН – 85...

Коли їх страчували – вони говорили: “Помираю за Україну”. ОУН – 85 років

432

Коли їх співвітчизників змушували жити за правилами чужої країни – вони не мирились, коли їх страчували, вони говорили: "Помираю за Україну". Їхні дії були радикальними, а погляди – наскрізь патріотичними. Організацію українських націоналістів створили 3 лютого 1929 року. На документальній виставці, яка діє у Тернопільському обласному державному архіві із нагоди 85-ї річниці з дня заснування – матеріали про етапи діяльності організації на Тернопільщині та Західній Україні.

Першим розділом виставки – документи, що про діяльність Української військової організації, яка була попередником ОУН. Виникла вона ще на початку 20-х після поділу України між Радянським Союзом та Річчю Посполитою. Організацію очолив полковник Євген Коновалець. Серед документів цього часу – копія інструкції про конспіративну роботу: як діячі УВО повинні поводитись, аби не видати своїх агентів і себе. Польська держава щодо українців проводила жорстку політику. Українська військова організація не могла змиритись з цим і проводила саботажні акції. Проте Євген Коновалець розумів, що існують і інші націоналістичні організації, тому 1929 року із 28 січня до 3 лютого у Відні відбувався перший конгрес українських націоналістів, де і створили єдину Організацію Українських Націоналістів, яка об'єднала у собі усі найбільш дієвінаціоналістичні організації. Провідником став той же Євген Коновалець. Документи 1930-1932 років – розповідають безпосередньо про діяльність організації. Серед найцікавіших – так звана справа Бандери і товаришів, за якою йому було присуджене довічне ув'язнення. По цій справі також проходили Роман Шухевич, Катерина Зарицька та Ярослав Стецько.

Андрій Цаль, спеціаліст відділу інформації та використання документів Державного архіву Тернопільської області: "Справа була дуже резонансна у той час у Польщі і за межами Польщі також.  Тому що Степан Бандера та інші провідники використали трибуну суду як засіб пропаганди своїх ідей і таким чином показали світу за що бореться ОУН. Вони показали світу, що ОУН – це не лише група якихось молодих терористів, це люди, які боряться за самостійну соборну незалежну Україну".

Є у еспозиції документи, що розповідають про осіб, яких польська влада репресувала. Серед тих, кому присудили смертний вирок – Яків Пришляк та Павло Голояд, які здійснили замах на вбивство на польського конфідента.

Андрій Цаль, спеціаліст відділу інформації та використання документів Державного архіву Тернопільської області: "Якову Пришляку було 25 років, а Павлу Голояду – 21 рік. Їх було страчено на території тернопільської тюрми, сучасна будівля обласної міліції о 12:30 через повішання у присутності батьків. Останні слова були хлопців: помираю за Україну".

Виставка розкриває діяльність ОУН до 1938-го – року загибелі Євгена Коновальця. Після його смерті в ОУН відбувся розкол.

Андрій Цаль, спеціаліст відділу інформації та використання документів Державного архіву Тернопільської області: "Справа в тому, що більш старше, поміркованіше покоління, воно пішло за Андрієм Мельником, і воно отримало назву "мельниківці", а більш радикальне молодше крило ОУН – обрало собі за провідника Степана Бандеру із того часу носило назву ОУН-бандерівці. І фактично з 1938 до 2013 року ОУН діяло як дві окремі організації".

Про прагнення до об'єднання керівники обох ланок ОУН оголосили аж у 2013 році.