ЗАПИТАННЯ 5: Де захоронені мощі святого Валентина?
Створювати ілюзію кохання на екрані було їхньою професією. Проте Ален і Ромі були такими молодими й недосвідченими, що мимоволі переплутали знімальний майданчик з реальністю. Історія їхнього кохання виявилася більш захопливою та драматичною, ніж у фільмах, в яких вони грали…
Папараці переслідували їх від моменту першої зустрічі. Весь світ, затамувавши подих, стежив за розвитком роману найкрасивішої пари XX століття, сподіваючись побачити незабутнє видовище – урочистості з нагоди їхнього одруження. Але це весілля так і не відбулося. Доля Ромі Шнайдер, яка підкорила своїм талантом і стриману Австрію, і пристрасну Францію, і легковажний та жорстокий Голлівуд, виявилася схожою на сумну казку про прекрасну принцесу, яка так і не стала королевою.
За 43 роки, відділені їй долею, вона мала усе: світову популярність, божевільну любов, прекрасних дітей, багатство… Актриса була надзвичайно красивою, здавалося, що її життя наповнене вічною радістю та щастям. Але доля відняла у Ромі Шнайдер найдорожче… Якось вона напише у своєму щоденнику: «За що мені все це? Чому так дорого треба платити за щастя?».
За своє життя Ромі Шнайдер зіграла 58 ролей у кіно. Успіх і слава прийшли до актриси рано – до кінця 1950-х років, у свої неповні двадцять, Ромі уже була зіркою номер один в усіх німецькомовних країнах. Її бабуся, Роза Альбах-Ретті, батько, Вольфганг Альбах-Ретті, і мати, Магда Шнайдер, теж були відомими акторами. Дебютувала Розмарі Альбах-Ретті, згодом відома під артистичним псевдонімом Ромі Шнайдер у п’ятнадцятирічному віці, знявшись разом зі своєю матір’ю в мелодрамі Ханса Депп «Коли знову зацвіте білий бузок». А справжня популярність прийшла до неї після того, як дівчина з’явилася в кіносазі про дружину Франца Йосипа, австрійську імператрицю Сіссі. Обожнювану Ромі Шнайдер німці нарекли «нареченою Німеччини». Юна красуня в мереживах і пишних спідницях-кринолінах переходила з однієї солодкої історії в другу, закріплюючи за собою амплуа мелодраматичної актриси.
Акторка Ромі Шнайдер була єдиним коханням Алена Делона
У паризькому аеропорту "Орлі" 10 квітня 1958-го юрба журналістів чекала на літак з Берліна. Ним мала прилетіти зірка німецького кіно австрійська акторка 19-річна Ромі Шнайдер. Її запросили зніматися у французькому фільмі "Крістіна".
Біля трапу літака Шнайдер зустрічали продюсер, режисер та її партнер у стрічці Ален Делон із приятелем. Юнак простягнув Ромі букет червоних троянд. У відповідь вона лише злегка кивнула. Ален зміряв дівчину поглядом.
— Надута німецька гуска, — тихо пробурмотів, обернувшись до друга.
23-річний Делон тільки-но починав кар'єру в кіно. 1957-го він зіграв у кількох фільмах, його помітили й запросили на роль лейтенанта Франца Лобгайнера у "Крістіні". Із самого початку зйомок стосунки з Ромі не складалися. Її, виховану в суворому католицькому коледжі, шокувала брутальність Делона. Він постійно запізнювався на зйомки. Приїжджав на знімальний майданчик у потертих джинсах, зі скуйовдженим волоссям й запиленим лицем після шаленої їзди в авто з відкритим верхом.
— Між нами постійно тривала війна. У Німеччині такого ставлення до роботи не потерпіли б, — казала Шнайдер журналістам.
Та незабаром бунтарська вдача Делона почала приваблювати її. Наступного дня по закінченні частини зйомок в Австрії Ромі провела Алена до аеропорту. Повернувшись у готель, знайшла записку: "Моя Лялечко! Як сумно мені залишати тебе! Як хочеться бути поруч!". Акторка пише у щоденнику: "Я зрозуміла, що не зможу жити як раніше: гуляти, давати автографи, читати сценарії. І взяла квиток на літак Відень — Париж".
Роман з Делоном дав їй можливість утекти від матері Маґди Шнайдер, у минулому відомої німецької акторки, і вітчима Ганса Блатцгайма — менеджера Ромі. Вони стежили за кожним її кроком, обирали для неї сценарії, казали, в яких фільмах зніматися. Ромі прагнула незалежності і вирушила до Делона. У Парижі оселилася разом з ним. Батьки дзвонили їй щодня. Нагадували про контракти, сценарії, інвестиції.
— Ромі, дитино, схаменися! — кричала в слухавку мати. — Цьому безсоромнику потрібні лише твої слава й гроші. Він покине тебе, як тільки витисне все до копійки.
Три місяці Маґда й Ганс намагалися розлучити молоду пару. Урешті-решт здалися, стали лише вмовляти їх узаконити стосунки.
Церемонію заручин у швейцарському Лугано 22 березня 1959-го Делон ледь витримав. Його дратували тривалі прийоми й пусті світські розмови:
— Навіщо увесь цей маскарад?
Дати весілля вони так і не призначили. Повернувшись до Парижа, Делон і далі жив вільно. Вечорами тікає з дому на різноманітні тусівки, фліртує. Його поведінка бентежить і кривдить Ромі. Вона вимагає пояснень. Але Делон лише відмахується:
— Свобода понад усе!
Надмірна правильність нареченої його все більше дратує.
— Ромі — дитя того суспільства, яке я найбільше у світі ненавиджу, — казав згодом. — Правда, в цьому немає її провини. За п'ять років я так і не зміг викорінити в ній те, що втлумачували їй всі 20 років її життя. Я жив із двома Ромі. Одну з них я шалено кохав. Другу так само шалено ненавидів.
Знявшись у кількох успішних фільмах, Делон став відомий. Купив будинок у Парижі. Перебрався туди з Ромі. Але через постійні зйомки й роз'їзди вони практично не бачаться. 1963-го Шнайдер підписує річний контракт із Голлівудом та їде до США. І невдовзі довідується, що її коханий завів роман з акторкою Наталі Бартелемі. Усі газети майоріли їхніми відвертими знімками. Перед поверненням до Парижа Ромі повідомила Алена про свій приїзд, але він її не зустрів. У квартирі вона знайшла букет троянд із запискою: "Я поїхав до Мексики з Наталі. Мені нічого сказати. Ален".
У серпні 1964-го Ален Делон одружився з Наталі. За пару місяців у них народився син Ентоні Жорж. "Після зради Алена я була знищена, розгублена, принижена, — пише Ромі Шнайдер у щоденнику. — Якби це залежало від мене, я ніколи його не залишила б. Я дуже кохала його й усе прощала". У неї була депресія, згодом почала пиячити. Пліткували, що має багато романів.
Навесні 1966-го вона виходить заміж за 42-річного німецького режисера Гаррі Майєна. Заради цього шлюбу той залишив дружину, з якою прожив 12 років. Під час одруження Ромі була на п'ятому місяці вагітності. 1 грудня народила сина Давида. "Роки, проведені з Аленом, були дикими, божевільними, — писала вона тоді. — З Гаррі я нарешті заспокоїлася. 9 місяців я вже не знімаюся, але в мені немає того болісного відчуття порожнечі, яке було раніше. Зараз я навіть можу уявити, що колись розпрощаюся з кіно."
Ромі здавалося, вона забула Алена. Та влітку 1968-го Делон повідомив про своє розлучення з Наталі, зателефонував Шнайдер і запросив знятися з ним у новому фільмі "Басейн". У стрічці багато діалогів, де віддзеркалюється їхня історія кохання. У день прем'єри вибухнув скандал, у газетах були фото Ромі й Алена в жагучих обіймах в аеропорту Ніцци. Майєн ображений. Але Ромі байдуже — між нею і чоловіком росте відчуження. Гаррі закинув роботу та стрімко спивається. Змучена постійними зйомками, Ромі часто приєднується до нього. Зрештою, вона зважується на розлучення.
У грудні 1975-го у Берліні Ромі виходить заміж за свого шофера Даніеля Б'язіні. За два роки народжує доньку Сару. Але в другому шлюбі акторка не знаходить щастя. У квітні 1979-го дізнається, що її перший чоловік наклав на себе руки. Ромі мучить почуття провини. Заливає горе спиртним, стає дратівливою. Б'язіні ховає від неї пляшки. Зрештою залишає її та їде до США. Ромі подає на розлучення. Вона намагається знайти відраду в дітях. Але й тут не щастить. 1981-го гине її 14-річний син Давид — перелазячи через огорожу будинку, зірвався й упав на гострі металеві кілки. Похорон допоміг організувати Ален Делон.
– У той день, коли помер Давид, Ромі покинула нас, — згадував він. — Вона більше не хотіла жити.
Намагаючись забути про горе, вона почала приймати великі дози алкоголю та снодійного, але недовге напівзабуття знову і знову змінювалося страшною реальністю. У цей найтяжчий для Ромі час поряд із нею постійно був Ален Делон, який узяв на себе всі турботи з організації похорону Давида. Ален був єдиною людиною, чиє товариство Ромі могла терпіти. Через деякий час вона знову повернулася до роботи. Героїні Шнайдер цього періоду – мудрі, спокійні жінки. Фільми з участю актриси незмінно завойовували успіх і додавали їй слави. Але, на жаль, вони стали останніми в житті Шнайдер. 29 травня 1982 року Ромі померла. Її змучене стражданнями серце не витримало. Актор Міклош Форман, згадуючи про те, як прийшов попрощатися з Ромі, писав: «Там був її тодішній супутник життя Лоран Петен, актори Ален Делон і Мішель Піколі, режисер Клод Беррі. За французьким звичаєм, тіло все ще знаходилося на ліжку, де померла Ромі, і друзі один за одним заходили в її спальню, щоб попрощатися з покійницею. І кожен говорив, що Ромі Шнайдер була однією з найкрасивіших жінок у світі. А я не міг підняти очей, щоб поглянути на її обличчя…»
«Прощай, моя лялечко!»
Через два тижні після похорону в журналі «Парі-матч» була опублікована стаття Алена Делона «Прощай, моя лялечко!», присвячена Ромі Шнайдер. У ній були такі слова: «Ми прожили разом більш як п’ять років. Ти зі мною, а я з тобою! Життя розлучило нас. Ти завжди була неприборканою, але цілісною… Як пояснити те, що граючи ролі людей, не схожих на нас, ми втрачаємо владу над собою… Після фільму «Басейн» ти стала мені сестрою, а я тобі братом. Наші стосунки були світлими і чистими. Не було більше пристрасті. Її місце зайняло прекрасне почуття – дружба…» Можливо, для автора цих рядків так воно й було, але для Ромі найсильнішим і найпрекраснішим почуттям в її житті була любов – до сина Давида та Ален Делона. Це почуття переповнювало актрису, але вона не могла дарувати його: один був мертвий, а іншому її любов була не потрібна.
Найулюбленіший чоловік Ромі створив ще одну сім’ю – з молодою голландською манекенницею Розалі Ван Бремен. Старий Делон радів сімейному щастю з красивою, сильною і
розумною жінкою, яка народила йому двійко дітей. У 1997 році Розалі залишила його. Ален так важко переживав цей розрив, що навіть хотів звести рахунки з життям, але потім вирішив присвятити себе малолітнім дітям. У французькій пресі промайнуло повідомлення про те, що актор більше не хоче зніматися в кіно. Журналісти так прокоментували це рішення: «Він, як старий слон, воліє вмирати наодинці. Замкнувшись
у посудині спогадів… У тій посудині, де, мабуть, досі зберігається пам’ять про його вічну наречену Ромі Шнайдер».
