У Центральному холі “Подолян” відкрили фотовиставку “(Не)помітні історії”. На фото зображені найцінніші речі, які герої забрали із собою втікаючи з рідного місця: ключі, книга чи синьо-жовта стрічка. 9 людей, які пережили: депортацію, полон, сексуальне насильство, ті, які вимушено покинули свої домівки наважилися поділитися своїми історіями під фото.
“Я мрію повернутися додому і відчинити цими ключами свої двері”, “Ця шапка для мене особлива, бо я плела її у мирний час”. Шпиці і шапка, прикраси, записка, ключі, книга чи синьо-жовта стрічка – речі, які внутрішньо переміщені особи забрали із собою, втікаючи з окупації. У Тернополі відкрили фотовиставку “(Не)помітні історії”. 9 людей поділилися своїми спогадами, що пережили покидаючи рідний дім та показали важливі для них речі, які взяли із собою, переїжджаючи у безпечні місця. Герої та героїні історій не мешкають у Тернополі, однак і тут про них мають знати, переконані організатори експозиції.
Голова Ради з питань ВПО при Тернопільській обласній військовій адміністрації Яна Шкуратова з сім’єю також переїхала з Луганщини на Тернопільщину, але ще 10 років тому. Тоді захопила із собою найцінніші речі і собаку, бо вважали його членом сім’ї. Жінка розповідає, ключі від будинку та офісу, що у Луганську ще упродовж декількох років зберігала, бо надіялася, колись туди повернеться. Однак, з часом змогла зібрати всю силу у кулак та викинути їх. Саме тому, Яна Шкуратова, як ніхто інший розуміє, що відчувають герої та героїні історій.
Вони покинули Запоріжжя, Маріуполь, Херсон та Бердянськ. Кожен із тих, про кого виставка дав дозвіл на поширення своєї історії. Завідувачка сектору у справах сім’ї Тернопільської міської ради Ольга Грош говорить, для експозиції обрали назву “(Не)помітні історії”, бо про них знають тільки у вузьких колах. Однак це те, що пережили люди і цьому треба надати розголос.
