Відновитися з нуля та вирости втричі. Поки російська агресія руйнує економіку, українські підприємці доводять свою незламність. Виробництво фасадних термопанелей, яке через війну переїхало до Тернополя, стало прикладом того, як релокований бізнес підсилює нашу громаду. На новому місці компанія не лише розширила потужності, а й працевлаштувала 60 фахівців. Особливу увагу тут приділяють соціальній адаптації — на підприємстві успішно працюють вимушено переміщені люди та ветерани російсько-української війни. Історія підтримки та розвитку — у матеріалі, підготовленому в межах грантового проєкту «Другий дім».
Війна змусила український бізнес шукати безпечніші місця для роботи, а працівників — пристосовуватися до життя в нових громадах. Для одних підприємств переїзд означав кардинальну зміну адреси, для інших — необхідність фактично відновлюватися з нуля. Для виробництва термопанелей, яке розпочало свій шлях ще у 2013 році в Сумах, а згодом успішно масштабувалося у Києві, ранок 24 лютого 2022-го став випробуванням. Тоді компанія готувала партію товару на експорт.
“Спочатку ми звичайно, як і всі, злякалися. Ми думали про безпеку свою, працівників, про безпеку своїх дітей. Це була шокована ситуація, а саме в цей день у нас вантажилися якраз 3 фури на експорт”, – розповідає співвласниця та директорка релокованого підприємства термопанелей Ірина Демченко.
Вже у березні керівництво почало шукати можливості для релокації. Головні критерії — відносна безпека та прийнятні ціни на оренду. Вибір зупинили на Тернополі. На новому місці підприємцям пішли назустріч: перший місяць приміщення надали безкоштовно та допомогли з логістикою, аби вивезти потужності з-під обстрілів.
Так з весни 2022 року виробництво офіційно запрацювало у Тернополі. І хоча зараз підприємство має офіси у різних містах та навіть країнах, саме тут б’ється його серце. Спеціалізуються на фасадних термопанелях — конструкціях, що дозволяють швидко утеплити стіни та оновити зовнішній вигляд будівлі. Щоденний робочий процес тут забезпечують 60 фахівців: від адміністративного відділу до майстрів, які варять пінопласт та нарізають матеріали.
Серед працівників є й ті, хто через війну залишив рідні міста та переїхав на Тернопільщину. Один із них — Данило Вердієв із Харківської області. Спочатку хлопець мешкав у безкоштовному приміщенні при виробництві, а нині вже повністю адаптувався на новому місці.
Соціальна інтеграція — ще один важливий напрямок роботи компанії. Працевлаштування тут допомагає повернутися до звичного життя й ветеранам. Василь Сувелко в перший день повномасштабного вторгнення долучився до оборони України. Разом із побратимами воював на Київщині, Чернігівщині, Харківщині та Донецькому напрямку. Спочатку служив у добровольчому формуванні, згодом разом з іншими бійцями приєднався до 67-ї бригади Збройних сил України. Після звільнення зі служби, чоловік стикнувся з проблемою адаптації. У 2025-му чоловік влаштувався оператором станків на виробництві. Зізнається: процес цікавий, постійно треба пізнавати нове, а управління навіть частково нагадує керування дронами, до якого Василь звик під час служби. Та найбільше подобається робочий мікроклімат.
Окрім робочих місць, на підприємстві облаштовують комфортні умови для працівників: є кухня, приміщення, де за потреби можна безкоштовно проживати. Також працюють над створенням спортивної зали й організовують навчання та тренінги. Водночас робота підприємства пов’язана не лише з виробництвом і зайнятістю. Будучи критично важливим підприємством, компанія сплачує податки до місцевого бюджету. Та не забувають і про тих, завдяки кому можуть працювати: щотижня виробництво відправляє на фронт власні термопанелі, аби допомагати українським захисникам та захисницям утеплювати бойові позиції.