Загибель рідної людини – одна з важких психологічних травм, котрих, на жаль, щодня завдає війна українцям. Відчуття повної розгубленості та безвиході, агресія, гнів, провина чи порожнеча. Саме з такими емоціями стикається чи не кожен, хто відчув на собі біль втрати.
Людина часто обирає ізолюватися від суспільства як шлях пережити своє горе. Проте відсутність можливості поділитися болем може лише погіршити стан. Тернопільська психологиня Вікторія Гевко каже, у такий період важливо не залишатися сам на сам зі своїм горем.
“Якраз процес проживання горя він відбувається через обговорення цього і не перебування в своїх думках. Чим більше вона буде це проговорювати – вона по іншому почне сприймати цей весь процес”, – розповідає Вікторія Гевко, психологиня.
Нам сьогодні важливо навчитися правильно підтримувати і спілкуватися із людьми, які переживають горе.
1. Не уникайте розмов про смерть – це виказує ваш страх, а не турботу. Той, хто втратив найближчу людину, потребує перш за все співчуття й дуже уважного ставлення.
2. Поважайте бажання людини прожити горе так, як вона це відчуває. Не пропонуйте “взяти себе в руки”, “заспокоїтись” і “не плакати” . Люди мають проявляти свої емоції, а не відчувати за них провину.
3. Ваші емоції мають бути щирими. “Мені дуже шкода” замініть на “Я не знаю, що тобі сказати. Але я тут, з тобою”.
4. Не давайте порад. Фрази “я тебе розумію”, “все буде добре”, “час лікує” не допомагають, а часто навпаки шкодять. Тож просто висловіть співчуття словами: «Я навіть не уявляю, який біль ти зараз витримуєш. Як я можу підтримати тебе?”.
А також будьте поряд.
