ХІХ Всеукраїнський фестиваль лемківської культури “Дзвони Лемківщини” учора пізно ввечері завершився на Монастирищині. Докласти зусиль, щоб культурні, історичні, мовні традиції, котрі стосуються лемків, стали надбанням українського народу, таке завдання фестивалю, а ще – об’єднати всі покоління українців для того, щоб відродити історичну пам’ять нашого народу. Ми підготували кілька сюжетів про історію лемків. Сьогодні сюжет перший.
З cамого ранку усі, хто приїхав на фестиваль лемківської культури, зустрічаються, обіймаються і вітаються. Повсюди чутна лемківська говірка. Лемки, як ніхто інший, попри пережиту трагедію вигнання, розпорошення і переслідування з діда-прадіда навчені берегти рідне слово і свою самобутню культуру, а ще – єднатися у радості, чи в горі. “Дзвони Лемківщини” – добра нагода зустрітись із земляками і родичами.
Щоб зберегти пам’ять про автентичний український етнос, організатори фестивалю вирішили цього року максимально зібрати відомості про цих людей. Фотографії, спогади, – усе записували, відскановували, вислуховували в музеї Лемківської культури. На території імпровізованого лемківського села працювало містечко народних промислів і тематичні експозиції, презентували книжки і страви лемківської кухні, проводили майстер-класи. А ще на свято приїхало близько вісімдесяти колективів і виконавців не лише з України. Співали, танцювали, декламували і не лише на сцені.
