додому Головні Двічі пережила російські обстріли: історія переселенки з Маріуполя

Двічі пережила російські обстріли: історія переселенки з Маріуполя

631
Пережила ворожі обстріли у 2015-ому і змогла виїхати з оточеного міста вже у 2022-ому. Наша наступна історія про переселенку з Маріуполя Ганну Осіну. Її ранок 24 лютого минулого року розпочався із вибухів у власному районі. Того дня Ганна одразу ж зрозуміла – потрібно виїжджати. Проте її батьки тривалий час відмовлялись рятуватись та не хотіли покидати рідну домівку. Коли у місті було зовсім небезпечно залишатись – родина таки виїхала із блокадного міста. Сьогодні ж Ганна разом з рідними у Тернополі та працює в Центрі підтримки переселенців “яМаріуполь”. Тут жінка допомагає людям, які втратили усе через війну у рідному місті, розпочати життя спочатку вже у нашому краї.
Ганна Осіна, переселенка з Маріуполя, розповідає: “Я прокинулася від вибуху. Я почула вибух. Це був не перший вибух, на жаль, в моєму житті. Тому я вже знала, що відбувається”.

Так описує свій ранок 24 лютого 2022 року мешканка Маріуполя Ганна Осіна. Почувши перші вибухи у місті жінка прийняла рішення виїжджати. Адже ще у 2015 році Ганна вже пережила обстріл маріупольського мікрорайону Східний. Тоді її будинок потрапив в епіцентр подій. Навколо нього, з трьох сторін вибухнули ворожі снаряди.

“Мені будо дуже-дуже страшно. Я розбудила чоловіка, сказала шо давай просто поїдемо, щоб не очікувати, що буде далі. Але виїхати ми змогли тільки за два тижні”, – згадує жінка.

Ганна зібрала своїх двох донечок, адже переживати ще раз ті події, що й у 15-ому році не хотіла. Проте матір та бабуся жінки того дня відмовились виїжджати з Маріуполя. Тож Ганна вирішила також залишитись, адже залишати їх на самоті – не захотіла.

“З 25 лютого почали обстрілювати не тільки місто, а от ще виїзди з міста. Бо там стояли блокпости і вони стріляли по тих блокпостах і вже були перші такі повідомлення, що люди загинули, що страшно виїжджати”, – каже Ганна.

Ситуація всередині міста була не легшою. Вибухи не вщухали, їжа закінчувалась, а води, світла та зв’язку не було. Родина Ганни увесь час змушена була ховатися в холодному підвалі. Вибратися з облоги сім’ї вдалося лише 5 березня. Тоді до Ганни дійшли чутки, що для мешканців у місті всього на декілька годин оголосили евакуаційний коридор.

“Буквально за 20 хвилин вирішили, що їдемо. Залишили дітей в підвалі, з чоловіком поїхали за батьками. Просто сказали, що їдемо в безпечне місце. Мама з бабусею вийшли в чому були і додому більше ніхто не повернувся“.

Вже у Тернополі родина намагалась прийти до себе після пережитого. Та почати життя вже на новому місці. Восени Ганна дізналася, що у місті відкривають Центр підтримки переселенців “яМаріуполь”. Тож вирішила туди працевлаштуватися, аби допомагати й іншим людям, які, так само як вона втратили свої домівки внаслідок війни.

Вже рік Ганна працює у центрі “яМаріуполь”. За цей час він прийняв у себе 1358 переселенців з міста Марії. На місці, люди окрім гуманітарної, також отримують правову та медичну допомоги. Наразі частина підопічних центру підтримки виїхали за межі країни, або в інші українські міста.