Святкувати не час. Військові дії, які точаться на Сході країни, територіально західних областей не торкаються. Проте вважати війну справою східної України не можна. Серед військових, які нині воюють там, є чимало західняків. А як зберігати солідарність тим, хто лишається тут? Чи варто проводити масові заходи у фактично воєнний час? І хто має встановити межу між дозволеним і надмірним?
Ніч з 13 на 14 червня. Луганськ. Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 під час заходу на посадку в аеропорту вистрілами з зенітної установки та кулемета підбили терористи. На борту було 9 членів екіпажу і 40 військовослужбовців, техніка, спорядження та продовольство. Ніхто з 49-ти людей не вижив.
АТО триває. Жертви авіакатастрофи – не єдині, чиїми життями Україна розплачується за незалежність. Люди гинуть мало не щодня. І хоча воєнні дії тривають на Cході країни, ситуація не може не зачіпати решти українців. Указом Президента днем жалоби за військовими і прикордонниками, які загинули під час проведення антитерористичної операції, в Україні оголошено неділю, 15 червня. На Дніпропетровщині, звідки родом понад 30 загиблих членів екіпажу, траур триватиме майже 2 тижні.
Приспущеними державними прапорами і чорними стрічками на адмінбудівлях висловлює свою солідарність і Тернопіль. У День жалоби в місті скасували спортивно-розважальні заходи. З ефірів телеканалів на цей час зникають розважальні програми. Проте особисті святкові програми обмежують не всі тернополяни. Громадські активісти обурюються: ніхто не змушує скасовувати весілля чи інші свята, але без феєрверків, кажуть, можна було б обійтись. Чиновники розводять руками, мовляв заборонити не можуть, їх рішення про обмеження для тернополян – лише рекомендації.
– Ми можемо штрафувати, але максимальний штраф 51 грн. Але це смішно, бо за 51 грн ми фактично легалізуємо цей шум в місті, – говорить секретар Тернопільської міськради Ігор Турський.
Можуть хіба просити рестораторів, аби ті просили молодят та організаторів про скромні святкування. Самі ж обіцяють обійтись без гучних масових заходів у місті. Водночас чотириденна "Галицька дефіляда", яка проходила у парку Шевченка за сприяння міськради, поділила тернополян на прихильників і противників. Перших – вдосталь, про це свідчить масовість розважального заходу. Але серед тих, з ким спілкувались ми, таких не знайшлось.
– Мені здається, що в такий час все таки варто відмовитись від таких гучних святкувань. Це не для когось ми робимо, а навіть для себе, бо там гинуть люди за всіх нас. Так просто сталося, що вони ближче до того агресора. Але там є і наші з Зх Укр, в нас сусідки чоловік там воює, дитина не бачила тата 4 місяці, жінка чоловіка.
– Мені здається, що хлопці, які зараз воюють на сході, коли побачать кадри, як ми з вами їмо шашлики чи співаємо, гуляємо, їм якось буде сумно, і карабін тримати за нас з вами не дуже приємно. Тому давайте їх любити, поважати, підтримувати принаймі.
Розмовляємо на цю тему із Ігорем Турським:
– Сьогодні прийнято рішення більше таких шумних заходів не робити, оскільки на сході гинуть люди.Тоді чому це відбулось фактично тиждень тому? Тоді також гинули люди.
– Зрозумійте, це було лише за сприяння міськради, а підприємці проводили цей фестиваль… Міська рада сприяла, але ініціатором була не вона.
– Але якби міська рада прийняла чітку позицію заборонити такий масовий захід на території міста, його б не було.
– Я думаю, якби категорично, то би не було.
Бути солідарними – не означає не радіти життю, у всьому себе обмежувати і безперервно сумувати, кажуть люди. Не за те, щоб ми стали депресивною нацією, гинули хлопці. Проте і втрачати можливості для об'єднання країни не варто.
