21-25 серпня 1943 року там, у простій сільській стодолі Провід ОУН прийняв важливі постанови щодо подальшого становлення українського народу та його боротьби за свою незалежність. І хоч нині хутір занепадає, відзначити подію приїхало чимало людей.
Літо 1943-го року. ІІІ-й Надзвичайний Великий Збір Організації Українських Націоналістів запланували провести у селі Золота Слобода теперішнього Козівського району, на обійстях, віддалених від села. Про перебування там Головного Проводу ОУН дізнались німці. Тому місце зборів довелось змінити. Уся делегація перебралась неподалік, на хутір Веснівка. У цьому їм допомогла молода веснівська жінка – Тетяна Микитів. Проте провести збори у їх оселі не дозволив батько Тетяни. Побоявся, бо сім'я жила добре, мала подвір'я, кілька моргів поля і господарство.
Марія Дзюбак, племінниця Тетяни Микитів: "Вулики тут були і в сусідів, мій дід мав, всі мали пасіки. Коні мали мали таку молотити, зараз комбайнами, а колись така молотарка була на подвір'ї".
Тоді Тетяна попросили допомоги у сім'ї батькового брата, Григорія, яка жила по-сусідству.
Степан Вайтина, виходець з Веснівки: "Тетяна звідси. Вона якраз прийшла і попросила господиню, Анну, тітку свою, чи можна, щоб до них прийшли великі люди. І та погодилась. Бо тут не було де розміщатися, то ж маса людей, більше двох десятків, охорона".
Богдан Савак, директор Денисівського краєзнавчого музею: "Фактично він розпочав свою роботу по сусідству, у Григорія і Ганни Микитівих. Але вскорі сказали, що затісно їм в стодолі. Їх було багато. Але кажуть, по-сусідству є друга стодола, нова, велика, може туди. Кажуть, той господар не згідний пустити. А один з керівників проводу сказав, що ми їх і питати не будемо. І вони перебралися сюди".
Степан Вайтина, виходець з Веснівки: "Я був тоді молодим, я чув, що відбувається якась надзвичайна подія на Веснівці. Але яка, тоді було невідомо, бо була велика конспірація. Так само за більшовиків неможливо було дізнатись, яка подія відбувалась".
Іван Джоджик, ветеран УПА: "Я як член ОУН, молодіжної організації, знав, що були такі збори, читав в книжках, але насправді не бачив, що в такій хатинці. Як розумно вчинили люди, тоді була конспірація велика, бо цей збір охороняло більше ста чоловік озброєних, з кулеметами і всім, що має бути".
З часу ІІІ-го Надзвичайного Великого Збору Організації Українських Націоналістів у Веснівці минуло вже 70 років. Це тоді на денисівських хуторах мешкало з півтисячі людей. Нині Веснівка вимирає. Замість великих господарств тут залишилось жити кілька сімей. Ще дехто приїжджає сюди на літо. Та й будинки далеко не нові. Той, в якому мешкала родина Тетяни Микитів, має вже майже сотню років. Тепер потрохи завалюється. А під руїнами залишається піч, бамбетель, картини та інші побутові речі. Збирає людей хіба пам'ять про події, які тут відбувались. Бо той з'їзд 1943-го року став вирішальним у долі українства, переконані сучасники.
Ярослав ДЖОДЖИК, громадсько-політичний діяч: "Саме на цьому ІІІ Надзвичайному з'їзді ОУН було прийнято однозначне рішення про розгортання УПА і одночасну боротьбу проти двох систем – і нацизму, і комуністичного режиму. Тобто ще тоді наше керівництво ОУН не робило жодної різниці між нацистським і комуністичним режимом… Це ж яку силу волі, яку переконаність в тому, що ця боротьба буде мати успіх в майбутньому треба мати, щоб на етапі війни приймати такі серйозні рішення".
На відзначенні 70-ї річниці з'їзду організатори провели спецпогашення кількох десятків спеціально розроблених конвертів, які подарують музеям, архівам та колекціонерам.
