12 скульпторів з усієї України виготовили для Тернополя 12 дивовижних скульптур, які будуть розміщені у парку «Топільче». Всеукраїнський скульптурний пленер «Камінь. Алегорія», що тривав з 22 до 30 липня, був приурочений Дню міста. Востаннє у такий спосіб майстри роботи з каменем збирались у нашому місті майже 35 років тому.
Різні покоління та різні погляди – учасникам пленеру від двадцяти п'яти до шістдесяти років. Їх об’єднав камінь як матеріал для вираження емоцій та втілення почуттів. Від Львова до Олександрії – у Тернополі зібрались скульптори з різних куточків України, щоб творити прекрасне.
Олександр Смик, начальник управління культури і мистецтв Тернопільської міськради: "Найвідоміший скульптор, який у нас працює, це Володимир Шолудько, ви, напевно, знаєте його роботи: це і Марія Несвіцька, це і пам’ятник Гонгадзе в Києві… ну близько сорока робіт взагалі, зараз таких саме фундаментальних його; і в нас пленер ще цікавий тим, що є половина молоді, половина старших людей – тобто є спадковість поколінь".
12 новостворених скульптур не об'єднані однією тематикою, однак кожна – у філігранній техніці.
Володимир Шолудько, скульптор: "Моя композиція – присвята відомому українському скрипалю, українському Паганіні – Богодару Которовичу. На цій в цій композиції деталі, так сказати, самої скрипки і самої і класичної колони рушник український з цієї сторони з орнаментом".
Олександра Додатко, скульптор: "Ну що сказати стосовно своєї скульптури? Називається вона подушки, українські подушки. Взяла я цей об’єкт тому, що він для нас самий звичайний який ми бачимо кожен день і не звертаємо уваги, що насправді, – це твір мистецтва, колись люди вишивали і так далі".
Роботи, створені під час Всеукраїнського скульптурного пленеру у Тернополі, спочатку мали намір розмістити у парку "Топільче", однак тепер задум може змінитись.
Сергій Надал, міський голова Тернополя: "Зараз вже, коли будуть готові ці скульптури, ми визначимось, в яких місцях краще їх розміщати. Чи це буде Алея скульптур, чи, можливо, кожна з цих скульптур буде стояти біля якогось символічного місця – скажімо, можливо, Кобзар міг би бути біля палацу культури "Березіль", де традиційно відбуваються всі подібні заходи. Але в любому випадку кожна з них буде, стане окрасою міста і це речі збережуться тут на кілька десятків років".
