"Голодомору сльози і могили…" Виставку історичних матеріалів, присвячену Дню пам'яті жертв голодоморів в Україні, відкрили у Державному архіві Тернопільської області. Для семикласників третьої Тернопільської школи участь у відкритті виставки стала ще одним уроком пам'яті.
Західна Україна голодоморів не зазнала, проте саме сюди, намагаючись вижити, прямували, долаючи кордон, втікачі з Радянської України.
Стефанія Коваль, начальник відділу інформації та використання документів ДАТО: "По всій Україні створювали комітети порятунку України. Як бачимо українці, наші земляки ніколи не залишали своїх братів у біді. Ці комітети порятунку України створювались у всіх повітах. Головна квартира була у Львові, а у нас були відділи. Слід сказати, що польська влада не перешкоджала збору коштів на потребу голодуючим".
Серед експонатів виставки – протоколи допитів тих, хто незаконно перетинав кордон, постанови місцевих рад про виконання планів хлібозаготівель і заборону торгувати хлібом, спогади тих, хто пережив голодне лихоліття. Семикласники Тернопільської третьої школи розповіді працівників архіву слухають уважно, ставлять запитання, цікавляться подробицями, діляться спогадами, почутими від прабабусь.
Софія Вітрова, семикласниця Тернопільської спеціалізованої ЗОШ №3: "Ми раз були в музей голодору в Меджибіжі. Там було дуже багато матеріалів, книг про голодомори. Ми були вражені, бо ми живемо в Незалежній Україні, ми не обмежуємо себе ні в чому, ми гарно вдягаємось і не можемо собі уявити.///Щоб не повторилося це в майбутньому, потрібно пам'ятати".
Анастасія Бобко, семикласниця Тернопільської спеціалізованої ЗОШ №3: "Це потрібно, бо той, хто не пам'ятає минулого – не вартий майбутнього. Звісно, це страшно слухати, як діти пухли з голоду, як їм давали кілька грамів хліба. Для мене це щось неможливе".
У музеї голодоморів в Меджибожі семикласники побували з ініціативи класного керівника. Педагог зізнається: спочатку були сумніви, бо, зазвичай, поїздки діти сприймають як розвагу, проте після відвідин і вражень від екскурсії стало зрозуміло – урок отримали не лише учні, але і їх батьки, яким діти ще довго переповідали побачене і почуте.
Катерина Філь, вчитель Тернопільської спеціалізованої ЗОШ №3: "Звичайно, це важка сторінка нашого народу і вона завжди сприймається важко, тим паче, що дітям її дуже важко подати. У нашому надто цивілізованому світі, такому безтурботному для наших дітей дуже важко подати те, що їм деколи може не дуже цікаво. Ми маємо подати матеріал так, щоб діти отримали не просто урок історії, а могли серцем відчути і доторкнутися до тих сторінок, щоб не бути ніколи до них причетними".
Вчитель Катерина Філь переконана, що в родинах її учнів у суботу в 16.00 обов'язково горітиме свічка пам'яті.
TV-4
