«Апостол любові» – так називають святого Івана Богослова, пам’ять якого Церква вшановує дев’ятого жовтня за новим стилем. Як відомо, в Ісуса Христа було дванадцять вірних учнів – апостолів, які супроводжували Його упродовж земного життя, а після смерті несли Його слово у світ. Та був серед них один, якого Спаситель світу виділяв найбільше за жертовність та чистоту і, після смерті на хресті, доручив йому опіку над своєю Матір’ю – Богородицею.
У народі Іоанна Богослова вважають наставником іконної справи та покровителем живописців. Ще Богослова шанують як Божого мандрівника. Іоанну моляться перед відправленням у довгу дорогу. Вірять, що він захистить від нечистої сили на шляху.
А якщо людина вночі опинилася в безлюдній місцевості, то їй потрібно попросити захисту у Іоанна. Він допоможе врятуватися від нечисті, яка, вважали, живе на узбіччях і лякає людей на перехрестях.
Саме він згодом подався на острів, щоб в самоті попрацювати над книгою «Апокаліпсис», яка розповідає не тільки про минулі, але і про майбутні події.
О цій порі завершували абсолютно всі польові роботи. «Хто не посіяв до Богослова – не варт доброго слова», – казали українці. Або ще така прикмета: «На Богослова дощ зі снігом – у січні тричі йтиме дощ; сонячно і тепло – червень буде дощовий і холодний».
“У першу половину дня працювати можна, а в другу — краще не працювати. Бо то як він сердиться, то вже буде холодно, а як ні, то ще буде тепло».
Кажуть, на Івана Богослова не можна їсти часнику й цибулі, бо цілу зиму будуть снитися мертві.
