Книгу “Моя революція”, написану полеглим у боях на Сході тернополянином Андрієм Юркевичем представили у Тернополі. “Грізлі”, так його називали побратими, був активним учасником Євромайдану, особисто виніс не одного пораненого із Інститутської, кулі його тоді оминали. Пережите вирішив написати, аби інші могли дізнатися, що і як насправді відбувалося під час Революції Гідності.
Книгу спогадів про Революцію Гідності Андрій Юркевич закінчив писати у травні, а вже в середині червня пішов добровольцем у батальйон спецпризначення “Айдар”. 5 вересня, повертаючись із бойового завдання, його підрозділ потрапив у обстріл російськими бойовиками і для тридцятитрирічного Андрія цей бій став останнім.
У мирний час Андрій Юркевич мав бізнес у Тернополі, був одружений, займався фрі-файтом. Коли ж настала потреба – герой не шкодував себе ані в кривавому побоїщі на Інституській в кінці лютого, ані в смертельних боях із ворогами на Сході України, й водночас він залишався людяним, веселим та розумним – таким його і пам’ятають.
– Ми могли дискутувати дуже довго, сперечатися. Він надзвичайно любив дискутувати. В нього на все була своя точка зору, на все практично от і він все піддавав такому критичному сумніву й аналізу цікавому, і коли він мені зателефонував і сказав, що він буде писати книжку, я, чесно кажу, я так розсміявся. Кажу, Андрій, для мене це дивно, що ти будеш писати книжку, але пиши – це правильно. Він дуже хотів донести те, що він пережив, – пригадує друг Андрія Юркевича, боєць Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор” Валерій Чоботар.
– Він прагнув змін, він прагнув, щоб люди змінилися. Я дуже вдячна, що вийшла ця книжка, і вдячна вам всім, що ви прийшли. Я вам дуже дякую, – говорить дружина Андрія Юркевича Христина Юркевич.
Книжку Андрія Юркевича “Моя революція” надрукували зусиллями його дружини, рідних, близьких та інших небайдужих людей. Презентацію провели у держархіві Тернопільської області. Згодом видання потрапить також у тернопільські бібліотеки і навчальні заклади.
