У свій 21 рік він пережив усі жахіття війни. З полону повернувся додому в рідне село Конопківка на Теребовлянщині Руслан Бердій. Наприкінці серпня юнак потрапив у полон до терористів. Сьогодні ж Руслана вийшли зустрічати усім селом. Під вигуки “Слава Герою” хлопець нарешті побачився з рідними. Про зворушливу зустріч Марія Пачковська.
Героя зустріли сьогодні у селі Конопківка Теребовлянського району. Друзі, знайомі – чи не усі мешканці села вийшли привітати з поверненням Руслана Бердія. Особливо готувалися найменші школярі. Вони намалювали плакати зі словами: “Слава Герою!” Руслан пройшов живим коридором, де на нього чекали оплески, квіти і теплі обійми рідних людей.
Вдома Руслана Бердія з полону чекали півтора місяці. У 21 рік він на собі відчув усі жахіття війни і полону в терористів. Руслана призвали одним із перших. Спочатку служив у Миколаївській області, а згодом у зоні проведення АТО. 26 серпня поблизу села Катеринівка на Донеччині разом зі своїм земляком, юнаком з села Плебанівка Андрієм Крупою, потрапив у полон. Зараз обоє хлопців на волі.
– Коли 26 взнала, що вони вже у полоні. Андрій віддзвонився, а Русланчик навіть не мав як віддзвонитися. Андрія, то питали: Руслан хоч живий? А він не встиг сказати. Каже, що нас роздівають і зараз будуть мобілки, напевно, забирати. Чи він живий не знаю, бо багатьох вистрілювали. Де Руслан, чи він живий. Ти коли віддзвонився, сину? – пригадує голова Теребовлянської РДА Галина Зелінська.
– Не пам’ятаю, десь через тиждень.
– Ото знаєте, як було пережито.
Про Руслана кажуть: добрий, розумний, працьовитий і відповідальний. Сьогодні ж, у день народження батька, Руслан зробив найкращий подарунок – повернувся додому. Рідні, односельчани щиро молилися за його щасливе повернення.
– Ми дивимося з екранів телевізорів на те, що відбувається на сході. Не кожен сьогодні може відважитися і показати свою любов до України конкретними ділами. Ми всі разом молилися за тебе і підтримували, щоб ти вернувся додому живий, в кожній Службі Божій ми молилися, і ввечері і після служби.
Ніхто у селі не стримував сліз. Усі щиро хвилювалися за хлопця, а сьогодні раділи зустрічі. Зі словами подяки до односельчан звернулась мама Руслана.
– Я хочу подякувати дуже усім, отцю Михайлу, отцю Роману, отцю Євгену, всім односельчанам і всім, хто молився зі мною до Бога. Ті молитви дійшли до нього і нам повернули нашого сина. Я дуже вдячна всім і кланяюся низько. Дякуємо вам за такого сина, – говорить мама Руслана Бердія Леся.
І сьогодні бажали Руслану довгих років життя, просили для нього Господньої ласки і благословення.
