430 років з дня створення церкви Пресвятої Трійці відзначили мешканці села Заболотівка Чортківського району. Перша згадка про храм датується кінцем XVI століття. Досі збереглися в середині церкви стародавні ікони, мальовані по дереву, унікальний іконостас. Мешканці села Заболотівка століттями плекали свою святиню і зуміли вберегти для наступних поколінь.
Розумом важко осягнути, яку історію пережила церква у селі Заболотівка Чортківського району: Козацька доба, Австрійська імперія, дві світових війни, які молитви у часи радості і великого горя лунали тут до Господа. Перша згадка про храм датується 1584 роком. Сільський голова розповідає, знайшли також згадки у Краківському архіві, що в XVII столітті храм двічі добудовували. Кажуть, заснували цей храм 17 родин, але згодом село збільшувалося і з’явилась потреба у добудові. Зовні храм виглядає скромно, як звичайна дерев’яна церква. Лише зайшовши всередину розумієш, яке тут збережене багатство релігії, культури та історії.
– У 1890 році отцем Ковчем було поновлено іконостас козацький. Це давній дуже іконостас. Ми в архівах навіть знайшли його походження, але коли приїжджали спеціалісти зі Львова, то вони казали, що це кінець 1600 – початок 1700 років. Якщо на іконостас подивитися, то видно це така святиня, він вирізьблений весь тими майстрами, які колись були у нас, – розповідає сільський голова Заболотівки Чортківського р-ну Михайло Фойдюк.
Ставалися у храмі чудеса. Дарія Білинська, мешканка села, розповідає: було це у 1941 році, коли німці вже окупували Заболотівку.
– Хористи зібралися і чують, що плаче якась дитина на Різдво вранці. Почула жінка, співачка сольна, вона каже, що дитина плаче на Різдво в зимі. І ще одна жінка оглянулася, а вона в альті співала, і теж каже: “Ага, якась дитина плаче”. Ми будемо йти і спитаємо, хто приніс дитину до хресту в тій порі. А там нема нікого, а дитина плакала. Розумієте? З тими плачами пішли до священика і питають його, що така і така справа, дитина плакала. Він зробив такий висновок, що це плакав маленький Ісусик над нашою гіркою українською долею, – пригадує мешканка села Дарія Білинська.
Цей храм, справді, берегли і Бог, і люди. Мешканці розповідають, що тут на подвір’ї росли високі акації, які у своєму затінку ховали від чужих очей і загребущих рук церкву. Храм також не був зареєстрований у жодних документах. За радянських часів святиню закрили, а одного разу більшовики навіть хотіли її пограбувати і зробити в середині музей, але люди не дозволили.
– Забрали ключі, а я тут по сусідстві пішов до коваля. Ми залізли, відкрили захристя, зайшли, а я підточив болт і той їхній ключ вже не підходив. Вони приїхали і кажуть, що як так, бо там відправляється, а ми зайти не можемо. А жінки заходили і таємно молилися, – говорить мешканець Заболотівки Петро Попадюк.
Така давня святиня потребує особливого ставлення і догляду. Завдяки громаді, меценатам до 430-річчя храму вдалось пофарбувати дах, викласти довкола камінь, укріпити фундамент. Зробили чимало, але не все.
– Чим більше років цій святині, тим тяжче її зберегти. Час робить своє. Бачимо, що деревина вже не та, будівля посадку місцями дала, стіни вже потріскали. Були місця, а сьогодні ви їх вже не бачили, що взагалі було відвалено такими пластами стіни, що їх вже заробили, – каже парох церкви Пресвятої Трійці у с.Заболотівка Чортківського р-ну отець Ігор Лесюк.
– Нам необхідні кошти на всю бічну бляху алюмінієву. Її треба знімати і гонтою оббивати. Її треба зробити так, як вона була колись на перших початках її існування. Ми це хочемо якраз зробити і просимо у спонсорів грошей для того, щоб відновити повністю цей храм, – пояснив Михайло Фойдюк.
Громада села зібралася на святу Літургію, аби відзначити 430-річницю храму.
– Найвизначніша подія у світі, яка тільки може відбутися, то відбувається зараз у ці хвилини тут у цьому місці. Господь Бог, творець вселенної, невидимий дух, але зараз сьогодні в часи Літургії прийде і втілиться у вигляді хліба і вина, – говорить єпарх Бучацький УГКЦ владика Дмитро Григорак.
– Цей храм – це не тільки унікальна пам’ятка Тернопільщини, а він увійшов у трійку найдавніших храмів України. А по іконостасу, по внутрішньому вбранні, то цей храм є перший в цілій Україні. Такими святинями треба дорожити дуже сильно, – каже заступник голови Тернопільської ОДА Леонід Бицюра.
