Сьогодні на навчання відправлена чергова група військовозобов’язаних з Тернопільщини. В країні триває третя хвиля мобілізації. Завдяки попереднім чергам часткової мобілізації, розповідає командування, приведені у бойовий стан військові частини Збройних Сил України та інші військові формування. Це дало змогу посилити охорону державного кордону на загрозливих напрямках, де і сьогодні йдуть бої та запобігти вторгненню регулярних військ Росії на континентальну Україну як з Криму, так і з півночі, сходу та з придністровського напряму. Суперечливі настрої у рідних. Бойовий дух у мобілізованих. У всіх надія на повернення з перемогою.
Військовозобов’язані, які сьогодні рушають на вишкіл, отримали повістки або прийшли добровольцями. У зону бойових дій, запевняють у військкоматі, ці чоловіки поки що не попадуть.
– Ті військовозобов’язані, які призиваються сьогодні, будуть направлені у військові частини Західного регіону, вони направляються в Західні підрозділи, ні один військовозобов’язаний на виконання обов’язків в АТО не поїде. По мірі проходження навчання буде вирішуватись, яке далі завдання буде виконувати військовослужбовець, -розповідає військовий комісар Тернопільського об’єднаного комісаріату Володимир Гурюк.
Якщо у першу хвилю мобілізації добровольцями зголошувались бути молоді хлопці, то сьогодні свій досвід і вміння воювати частіше пропонують зрілі чоловіки. Олександр Романцов – начальник служби прав дітей Тернопільської райдержадміністрації вирішив, аби не порушувалось головне право дітей, у тому числі і його 17-річного сина – на мир, пора і самому вступити у боротьбу.
– Чому? Тому що, якщо ми не підем, то підуть наші діти. Плюс – я давав присягу в свій час і прийшов час її виконувати. Мені легше йти, бо я знаю, що таке армія і які стоять задачі, а час покаже. Я не розумію тих, хто має здоров’я і може виконати свій обв’язок. Може в мене ще старе виховання. Воно, хоч радянське, але обов’язок перед Батьківщиною – то святе. Я розумію, якщо ти здоровий мужик – ти маєш піти, – говорить мобілізований Олександр Романцов.
18-ирічний син і у Андрія Ордехи. Чоловік переконаний – власний бойовий досвід і переконання – куди краще, ніж пускати у бій вчорашніх підлітків. Хоча, зізнається, не думав, що доведеться ще воювати.
– Я – майор, в мене 16 років вислуги – ведення бойових дій. Думав, що в армію не вернуся.
– Де ви служили?
– В Іраку. Війна завжди погано. Настрій однозначний – будемо битися.
Дружина Андрія Ордехи – Галина чоловіка проводжає на передову не вперше.
– Не хочеться, щоб це звичка була, хочеться, щоб це було востанній раз.
Жінка зберігає спокій, про щось перемовляється, намагається навіть жартувати.
– Важко вдається. Не потрібно, щоб чоловік бачив сльози, хвилювання, щоб це передавалось йому. Там нема права, щоб це було. Ми – підтримка, ми – бойові подруги, це – одне плече. Хто груддю, хто плечем. Спокій понад усе і віра в краще.
У комісаріаті інформують – таких свідомих добровольців і їх дружин чи матерів не так багато. Хтось ховається за спинами, хтось виробляє довідки, хтось не повертається з-за кордону.
– Для тих, хто отримав повістку і не з’явився, збираються всі документи і передаються в військову прокуратуру для прийняття рішень.
А ще у військкоматі кажуть, в останні дні невідомі телефоном поширюють неправдиву інформацію: телефонують рідним учасників бойових дій на Сході і повідомляють, що ті загинули. Насправді інформація не підтверджується. У військовому комісаріаті це називають провокацією і радять вірити лише компетентним джерелам.
– Всі достовірні дані (дай Боже, щоб такого не було) йдуть від військового комісаріату або від військової частини. Решта слухи – дзвінки так ніби від командирів чи знайомих.”Ваш син, ваш брат”. Це є неперевірена інформація і цього треба остерігатися, – каже військовий комісар Тернопільського об’єднаного комісаріату Володимир Гурюк.