Перший раз — у перший клас! Для когось 1 вересня стало початком великої шкільної історії, а для когось — останнім першим вересня за партою. Попереду — дев’ять місяців навчання, нових знайомств, важливих рішень і пошуку відповіді на запитання: ким бути після школи? На святі Першого дзвоника в Тернополі разом зі знімальною групою ми побували поруч із тими, для кого цей день став стартом, і тими, хто вже виходить на фінішну пряму шкільного життя.
Вони ще не знають, за якою партою сидітимуть, хто стане їхніми новими друзями та чи буде суворою їхня вчителька. Але вже точно знають — відсьогодні вони першокласники. Схвильований перед своїм першим днем у школі Максим Білецький. Усе літо він готувався до навчання разом із мамою, яка допомагає синові не лише збиратися до школи, а й трохи впоратися з хвилюванням.
Прийматиме новий перший клас вчителька початкових класів Олена Кріль. Для неї це далеко не перші школярі: вже 33 роки вона працює у початковій школі, тож добре знає, як знайти підхід до кожної дитини.
“І кожен фініш – це, по суті, старт”, – писала Ліна Костенко. Саме ці рядки, мабуть, найкраще описують почуття майбутніх випускників та випускниць. На свято Першого дзвоника хлопці одинадцятикласники прийшли в однакових білих сорочках, а дівчата — у сукнях. Уже за дев’ять місяців для них пролунає останній дзвоник. А поки попереду — навчальний рік, підготовка до іспитів і вступу до вишів.
Упродовж шести років майбутніми випускниками опікувалася їхня класна керівниця Зоряна Чех. Вона пригадує, якими були її учні, коли прийняла ще 6-Б клас, і як за ці роки вони змінилися — у поведінці, поглядах та пріоритетах.
Урочистості з нагоди Першого дзвоника у Тернопільській п’ятій школі зібрали сотні школярів та їхніх батьків. Для когось шкільна історія сьогодні лише починається, а для когось — добігає до завершення. Попереду ще багато уроків, нових знайомств, рішень та мрій.