День Державного Прапора — це про особисті сенси для кожного, хто тримає фронт та підтримує військо. Для волонтерів бойовий стяг із підписами бійців — найвища нагорода, яку неможливо купити, а лише заслужити щоденною важкою працею в тилу. У тернопільському волонтерському осередку зібрали десятки стягів, за якими стоять сотні тон гуманітарних вантажів, врятовані життя та пам’ять про полеглих побратимів. Про взаємопідтримку – далі у сюжеті.
Посічені осколками, затерті у бліндажах та підписані десятками захисників і захисниць. У приміщенні «Десантно-козацького рою» у Тернополі зберігають близько 90 бойових стягів. Тут є реліквії часів АТО та ООС — легендарних «кіборгів», батальйонів «Донбас» та «Азов», а поряд із ними — знамена підрозділів, які б’ють ворога під час повномасштабного вторгнення. Географія цих полотен — різна: від Донеччини й Харкова до Запоріжжя, Києва, Тернопільщини та Львівщини.
Волонтери «Десантно-козацького рою» допомагають фронту ще з 2014 року. Сьогодні це понад 600 небайдужих людей. Робота в хабі не зупиняється ні на мить: тут комплектують передачі, передають дрони, генератори, автотехніку та інше необхідне обладнання. Лише один такий рейс — це вантажі на мільйони гривень, які регулярно доправляють на найгарячіші ділянки: Сумський, Харківський, Донецький напрямки.
Та серед цих прапорів є ті, які стали символом болю та вічної пам’яті. Частина воїнів, які їх підписували й передавали з передової, повернулися додому «на щиті».
Волонтери запевняють: підтримуватимуть армію доти, доки синьо-жовтий стяг не замайорить над усіма звільненими містами й селами України.