Тернопіль стає новим домом для все більшої кількості вимушених переселенців, які не лише адаптуються, а й створюють робочі місця. Серед них — майстриня тату та пірсингу з Енергодара, яка після переїзду відкрила власну студію. Як творчий простір перетворився на своєрідний пункт незламності під час блекаутів — далі в сюжеті Олени Чепіль.
Втратити дім, але не втратити себе. Вимушена переселенка Анастасія Сердюк уже понад три роки будує нове життя в Тернополі. За плечима — рідне місто в окупації, вимушений переїзд і рішення не відмовлятися від тату-мистецтва навіть під час війни. Жінка все життя мешкала в Енергодарі, але працювати майстринею приїздила і до Запоріжжя. Саме там її й застало повномасштабне вторгнення.
У прифронтовому Запоріжжі Анастасія залишалася ще понад пів року. Ситуація стала критичною у жовтні 2022-го, коли місто опинилося під щільними обстрілами. Після чергового прильоту, що стався зовсім поруч із їхнім будинком, рішення про евакуацію довелося ухвалювати миттєво. Останнім аргументом стала реакція її доньки.
“В ту ніч моя дитина сказала: “мамо, давай поїдемо завтра ж в якесь інше місто”. Я подумала, що це вже точно треба робити”, – розповідає майстриня тату та пірсингу з Енергодара Анастасія Сердюк.
Того ж року родина переїхала в Тернопіль. Тут Анастасія продовжила займатися татуюванням та пірсингом. А вже на початку 2025-го — наважилася відкрити власну студію. Жінка подавалася на грантові програми, однак фінансування не отримала. Тож простір облаштовувала власним коштом, а також завдяки допомозі рідних та колег-однодумців.
Зараз розвивати бізнес доводиться самотужки — чоловік Анастасії торік приєднався до лав ЗСУ. Та попри відстань, він залишається її головною опорою. Сама ж студія стала місцем, де можна не лише отримати послугу, а й під час відключень електроенергії зарядити гаджети, зігрітися, попрацювати або випити чаю. Повертатися родина наразі не планує, адже в Запоріжжі небезпечно через регулярні обстріли, а Енергодар досі залишається в окупації.