Про криваві події майдану розповів лікар, який працював там ще від грудня. Його вразили звірства силовиків, так звані "медики-тітушки" та бойовий дух активістів.
– По реке крови ты бежишь, просто по реке крови. Мало того, что 20 числа по нам работали снайпера, так они потом еще и воду включили специально, чтобы эта кровь стекала прямо на майдан, чтобы мы видели эти реки крови.
Так описує бойові дії у Києві Олексій Міхайлов з Одеси. Справжнім пеклом називає Інститутську лікар, який працював там ще із десятого грудня. .
– Я ні одного поранення не бачив на Інститутській сумісного з життям. Це серце, шия, і голова. Прямо в шию я ні одного поранення не бачив. Права-ліва сонна артерія. Тобто, шансів спасти людину не було, – розповідає лікар Андрій Салагорник. – Стріляв в одного, люди починали підбігати, він ще 5 чоловік коло того, що в ногу стрілив, ще 5 чоловік коло нього ложив насмерть, а потім того, що в ногу, ще добивали.
Проте активістам майдану, здавалось, допомагала і земля, на якій стояли, і сили природи:
– Стояла барикада на Європейську і стояла барикада на Інститутську. І дим ішов отак (показує в різні сторони). Він в одну сторону не йшов, просто розходився на них.
Поранення, пригадує лікар, були дуже серйозні, але для майданівців вони здавались нічим. Активісти, отримавши медичну допомогу, одразу рвались на барикади. Лікарі мали власну хірургію, де працювали професіонали, та навіть дороговартісну апаратуру. Проте коли було багато поранених, інколи розгублювались, за кого братись спочатку, розказує Андрій Салагорник. Крім того, каже, вистачало так званих "медиків-тітушок".
– Ловилися медики, які носили незрозумілі таблетки, робили уколи, хоча медикам, які були на майдані, чергували в мобільних медичних бригадах, перша задача – це ставилась надання домедичної допомоги, першої домедичної допомоги. Ніяких уколів, ніякої там специфічної аж діяльності не велося, – пригадує Андрій Салагорник.
Допомогти пораненим на Майдані мешканцям Тернопільщини може кожен. Реквізити – на нашому сайті tv4.te.ua.
