“Для чого я сюди приїхав?”, ” Я хочу додому, не хочу вчитися”, “Як знайти спільну мову з одногрупниками, а якщо вони не захочуть зі мною дружити?” – ці та інші думки не полишають першокурсників на початкових етапах навчання. Студентам, які вперше прийшли у новий колектив та навчальний заклад буває важко звикнути до іншого життя.
“Студент – це в першу чергу підготовка моральна до того, що тебе чекає і знову ж таки налаштування, що я хочу отримати від цього або чого я боюся, якщо я боюсь, і робота вже з цим. Якщо я боюсь, то розібрати, що саме мене тривожить або чого я соромлюсь,” – розповідає психологиня.
Світлана Гліган запевняє, часто першокурсників тривожать думки та страх, що вони будуть відкинуті колективом. Однак, негатив треба відганяти і одразу вдаватися до дій, починаючи насамперед із себе. Психологиня радить прийняти свою сором’язливість, вгамувати хвилювання і зрозуміти, що одногрупники можуть відчувати теж саме, що і ви.
Зробити комплімент чи просто не уникати можливості поговорити попри страх – це також спосіб завести дружні стосунки. Якщо школярам батьки можуть допомогти адаптуватися та підготувати до школи розмовами, то із підлітками – це зробити важче та і не зовсім дієво, каже психологиня.
“Вже в такому віці людина опирається більше і на себе, і на своїх якихось авторитетів, друзів, тих самих психологів, інформацію в інтернеті. Тобто, можна почитати книгу, можна піти на тренінг або навіть у театральну студію і це дуже допомагає розвивати цю таку впевненість, долати сором, встановлювати соціальні зв’язки, бути щирим, природним,” – додає Світлана Гліган.
Світлана Гліган радить першокурсникам, працювати зі своїми негативними думками, які з’їдають зсередини – змінювати їх на більш більш позитивні. Найголовніше, запевняє психологиня – ставитися до себе із підтримкою та пробачати себе за помилки чи невдачі.
