5 січня святкуємо Надвечір’я Богоявлення Господнього: «Голодну кутю» або Хрещенський Святвечір.
Називається кутя «голодною» тому, що у цей день заведено постити. З самого ранку віряни нічого не їдять, потім влаштовують скромну Святу вечерю і далі утримуються від їжі, аж поки не освятять в церкві воду.
Вечеря складалась лише зі скромних пісних страв — простої куті, вареників, узвару. Сідали вечеряти усією родиною, як зійде на небі перша зірка. Моляться, та починають і закінчують трапезу із ложки куті. Якщо залишки страви не з’їли під час вечері — їх відносять курям чи іншій худобі, щоб ті були здорові і краще плодились. В пусту ж миску від куті кладуть ложки кожного, хто їв за столом та шматочок хліба, щоб був урожай.
З голодною кутею пов’язані цікаві обряди “закликання морозу”, адже здавна вважали, що морози на Водохреща є найміцнішими.
Цього дня святять у церкві воду, причому посуд, призначений для свяченої води, прикрашають квітами, щоб Бог оберігав від різних негараздів.
Дівчатам дозволяють цього вечора ворожити, а дітям — щедрувати. Кожна дитина з ватаги щедрувальників носить із собою оберемок ліщини, щоб на знак подяки господарю вручити гілочку. Господар же має обдаровувати щедрувальників пригорщею вівса, намоченого у воді.
Уже геть увечері, як стемніє, виносять із хати “дідуха”, несуть його на вигін або в садок — як де ведеться — і палять: пускають на “теплий дух”. Це — символічне палення зими, щоб “покинути кожух” і накликати весну.
