Лідером серед вищих навчальних закладів України за підсумками 2012-2013 навчальних років став Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Цю високу відзнаку виш, перший і єдиний на Тернопільщині, виборов за підсумками Національної системи рейтингового оцінювання. Керівництво закладу вважає таке досягнення спільною багаторічною роботою викладачів та студентів. Сьогодні вони вкотре підтвердили свою професійність. На базі педагогічного університету провели Міжнародну наукову конференцію на тему "Публіцистична комунікація: теорія, історія, сьогодення".
Звання Лідера серед вищих навчальних закладів України Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка отримав за підсумками 2012-2013 навчальних років. Проте йшов до цього десятки років. І зрештою завдяки розвитку навчально-методичного комплексу, матеріально-технічної бази, організації навчального процесу, міжнародній та науковій діяльності, досягненням викладачів та студентів перший та єдиний на Тернопільщині отримав це звання. Саме ці показники експерти вважають основними, а сам рейтинг – одним з найбільш конструктивних.
Богдан Буяк, проректор з наукової роботи та міжнародного співробітництва Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка: "Ще один дуже важливий критерій, це те, що всі вищі навчальні заклади України поділили на декілька груп і вони конкурували з однопрофільними навчальними закладами, тобто ми визнані лідером в сфері гуманітарних, педагогічних та закладів фізичної культури".
Університет продовжує виправдовувати звання своїми щоденними досягненнями. Вже майже десять років тут діє кафедра журналістики. ЇЇ випускники вже встигли заявити про себе не лише у регіональних ЗМІ.
Наталія Поплавська, завідувач кафедри журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка: "Із такою стрімкою мобільністю звісно майбутній журналіст повинен бути готовий до викликів. І тому ми зараз працюємо над програмою підготовки кроссмедійного журналіста, який може працювати одночасно над текстами для різних ЗМІ: для телебачення, для радіо, для соціальних мереж".
Олександр Вільчинський, асистент кафедри журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка: "Найкращий метод адаптації – це навчальні студентські практики… На 1 курсі це районна преса, пізніше це обласні газети, це телебачення, радіо, інтернет-видання. Більше того, наші студенти, ще навчаючись, вже видають власні газети".
Все більше студентів після навчальної практики переводяться на ідивідуальні плани навчання і залишаються працювати у місцевих ЗМІ. Київські колеги кажуть – не дарма.
Світлана Привалова, асистент кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка: "В регіональній журналістиці більше душі. Тому що за принципами наближення інтересів, як ми вчимо студентів, що ось це про моє місто, село, під'їзд і сусідку, воно завжди краще впливає на слухача, глядача. І зважаючи на те, що в інформаційному просторі сьогодні таке засилля інформації непотрібної, то я вважаю, що якраз перспектива за регіональною журналістикою".
Обізнаний – значить озброєний. Про неоднозначну політику ЗМІ та держави щодо них, про те як впливають регіональні медіа на аудиторію, чому в Україні досі існує цензура майбутні журналісти почули від досвідчених колег з інших міст України. На базі педагогічного університету провели міжнародну наукову конференцію.
Юрій Фінклер, професор кафедри реклами і мови ЗМІ Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. ак. С. Дем'янчука (Рівне): "У нас дуже багато студентів, особливо першокурсників, вважають, що журналістики – це така категорія вираження себе, яка може дозволити багатьом прислухатись до твоєї точки зору тільуки тому, що ти журналіст. Але до твоєї точки зору будуть прислухатись тому, що ти є аналітик. І тут знову виникає проблема, тому що в Україні не вітається серйозна аналітична журналістика".
Конференція триватиме два дні. Проте немісцеві її учасники зізнаються: вона – не єдина причина їх візиту. Сюди вони приїхали, хто вкотре, а хто і вперше побачити Тернопіль.
