Головна Новини Інформаційна війна: досвід Естонії

Інформаційна війна: досвід Естонії

427

Росія та Естонія. Ці стосунки важко назвати нормальними. Адже країна-сусід неодноразово показувала, що претендує на щось більше. Населення Естонії на третину російськомовне, чимало каналів веде мовлення російською мовою, діють російськомовні школи. І хоч ця країна вже давно член ЄС, позбутись впливу Росії, важко. Як він позначається на безпеці країни, зокрема, інформаційній, розповідає Дмитро Теперік, головний виконавчий директор Міжнародного центру оборони та безпеки.

Естонія ще із початку 90-х стикається із різними видами російської агресії, починаючи від економічного, інформаційного тиску, закінчуючи кібератаками різної потужності.

Дмитро Теперік

– Я змушений констатувати, що ворожа пропаганда, операції із впливу, йдуть із Російської Федерації. З їх сторони є ворожість, вони цього не приховують. Та ніхто цього офіційно не визнає. Проте естонці вже навчились читати між рядків, адже мають історичний досвід. Ми розуміємо, що вони проти нашої державності, як такої.  Я зі змішаної родини, розділяю естонську і російську культуру. Та ми заперечуємо монополію Росії на них. У нас є російськомовні естонці, і я себе таким вважаю, хоч не маю ніякого відношення до РФ. Так само у них немає монополії на православ’я і українці це дуже добре довели, – розповідає Дмитро Теперік.

Їх методи схожі у всіх країнах Балтії. Як протидіяти, вони, частково, навчаються в України, яку Росія досі використовує як полігон для відпрацювання методів ведення підпільної війни. Мова йде не про військову складову, а вплив на думку суспільства.

– Особливо це видно в регіонах. Я можу сказати, дивлячись зі сторони, що ворог нікуди не пішов, він у вас є, – переконаний Дмитро Теперік.

Зараз для РФ не є обов’язковим військове втручання, вони знають і інші методи впливу, як от вплив на громадську думку чи кібератаки. Їх коробка з інструментарієм дуже велика. Що не можна робити ні в якому разі – розслабитись і думати, що найгірше позаду.

– З неприємністю відзначаємо, що молоде покоління в Естонії зараз заражається ностальгією за Радянським Союзом. Це йде, здебільшого з соцмереж, проте ми не розуміємо чому. Чи це батьки несвідомо передають ці міфи, чи що… До цього варто приготуватись і в Україні, – зазначає Дмитро Теперік.

В Естонії здосі не не вирішили проблему російськомовної освіти. Питання не стільки в мові вивчення, а в тому, хто навчає, каже Дмитро. Російськомовні вчителі, переважно, похилого віку і ностальгують за тим часом. Вони можуть не вкладати поганого значення у ці слова, а просто навівати ностальгію. Наприклад, водити учнів 9 травня до пам’ятників радянському солдату.

Напередодні виборів в Україні можна очікувати на активне використання ворожими силами соцмреж. Адже це один із дешевих способів пропаганди. Заборонити соцмережі – не вихід, адже тоді вони стануть об’єктом підвищеної уваги. До того ж, технічно обійти заборону – дуже просто.

Протидія впливу в соцмережах – активне їх наповнення власним контентом.

– Молодь відноситься до нього, як до товару. Уявіть, ви заходите в супермаркет, там ряд продуктів. Якщо вашого товару навіть немає на полиці, вони його не зможуть вибрати, а будуть споживати те, що там є. На жаль, РФ в цьому профі, адже вони стали працювати з цим достатньо давно. З початку 2000 років в кількох федеральних університетах РФ стали створювати програми підготовки фахівців з ведення інформаційних війн. Вони називались по-різному, це  могло бути зв’язано частково з соціальною психологією, соціальним інженірінгом. Після закінчення університетів ці люди працевлаштувались і тепер є спеціалістами, – поянсює Дмитро Теперік.

В основному в Естонії, якщо не брати до уваги атаки 2007 року та російський військовий шпіонаж, більшість кібератак направлено на приватний сектор. Щодня фіксують 7-8 атак. Якщо навіть є змога довести, що за цим стоїть група людей чи країна, постає питання: а що далі?

Нещодавно НАТО розглядало питання, як діяти, якщо на одну із країн почались кібератаки. Досі немає загального розуміння. Чи можна атакувати у відповідь? Що робити? Консенсусу немає. Навесні цього року в Естонії створили всередині сил оборони кібервійська. Вони можуть проводити наступальні кібератаки.

МАР’ЯНА СУДОВА

Матеріали публікуються в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа». Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора(ів).

Коментарі

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here