додому Новини Українці, які навчаються в Тартуському університеті, розповіли про особливості естонської освіти

Українці, які навчаються в Тартуському університеті, розповіли про особливості естонської освіти

939

Тартуський університет вважається одним із найкращих у Новій Європі. Тут навчаються представники понад 80 національностей. Серед них – і понад пів сотні українців, найбільше – львів’ян і киян. Потрапити на навчання сюди можна, наприклад, отримавши стипендію, яка покриває витрати на навчання та проживання. Чим відрізняється навчання в університеті Тарту від традиційно українського, чи планують повертатись додому та якими бачать естонців TV-4 розповіли студенти-українці.

АНДРІЙ

Андрій – киянин. Він приїхав на навчання в Тарту у 2015 році. А вивчившись, залишився в університеті викладати.

Розказує, вчитись студенту тут важче, ніж в Україні, через щоденну завантаженість та інтенсивність навчання. Процес більше організований навколо семінарів, аніж навколо усних лекцій, більше інтерактиву, читання, письма.

“Я помітив, що студенти-українці ні у розумі, ні у чомусь іншому не програють студентам з інших країн. Проте в силу бекграунду української освіти, вони не мають тих навичок письма чи підготовки до семінарів, яких вимагають тут. До прикладу, студенти-німці, в яких семінар в середу, починають завантажувати питання в Moodle ще з п’ятниці-суботи. А от наші студенти зачасту виконують роботу ночами перед заняттям, адже не володіють елементарним тайм-менеджментом, – розповідає Андрій.

НАСТЯ

Настя – родом із Севастополя, проте після анексії Криму разом із батьками переїхала до Києва. Там навчалась в Києво-Могилянській академії на бакалавраті. У Тарту продовжує навчання на магістратурі.

“Я дійсно вдячна Могилянці за те, що приїхала у Тарту вже з потрібними навичками. Мені було неважко адаптуватись до навчання за кордоном. Києво-Могилянська академія позиціонує себе як університет, який чудово влився в Болонську систему, і це дійсно так. В мене не виникало питань як знайти пари, зареєструватись, працювати з Moodle. Хоча стресом для мене стало написання наукових есе англійською мовою”, – пояснює Настя.

Після закінчення ж навчання, каже, розглядає кілька варіантів. Проте жоден із них не стосується України.

“Я не хочу їхати додому без хороших знань та ресурсів. Поки що морально не готова змінювати щось в Україні, не відчуваю так багато сил. А приїхати туди і розчаровуватись тим, як там все побудоване – не хочу, я втрачу надію на краще майбутнє”, – каже Настя.

ЖИТТЯ В ЕСТОНІЇ

Життя тут організоване по-іншому, адже звикаєш багато що робити через інтернет, розповідають студенти. Українці, які приїжджають жити в Естонію, дивуються, наскільки тут все прозоро, легко та менш бюрократично. Можеш легко все робити у мережі: платити податки чи комунальні платежі. Та і якість життя тут набагато вища.

“Всі ми їздимо додому кілька разів на рік і маємо можливість порівнювати. Кожного разу, на жаль, Україна розчаровує. Щоразу є сподівання, що стало краще. Але краще в Естонії”.

Студенти продовжують: ти можеш підійти до будь-якого естонця і попросити про щось. Зазвичай, вони легко йдуть на контакт, якщо потрібна допомога. В плані спілкування більш близького, з ними важко зблизитись, вони закриті.

Та що цікаво, естонці дуже цікавляться Україною. Зазначають, у них набагато чіткіша та принциповіша позиція стосовно війни та анексії Криму, ніж у багатьох українців.

Так, у 2013 році – як відгук на буремні події в Україні, тут була створена громадська організація “Вільна Україна”. Її засновники – естонці із активною життєвою позицією, які симпатизують Україні. До неї доєднались і чимало українців, які живуть в Тарту.

Естонці долучились до допомоги Україні у різний спосіб: жертвували гроші на рахунок у банку, а також проводили акції. Наприклад, волонтери кілька разів збирали ліки для українських військових.

МАР’ЯНА СУДОВА

Матеріали публікуються в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа». Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора(ів).