Міцне громадянське суспільство – не лише досягнення громадян. До прикладу, в Естонії до цього долучається держава та підтримує процес його укріплення. Твердження, що громадські організації – сильний партнер влади – потрохи переходить на місця, на муніципальний рівень.
NENO – Мережа громадських організацій Естонії. Включає в себе понад півтори сотні ГО. Її представниця Катерина Данілова розповіла TV-4 про кращі практики співпраці ГО та влади, які вдалось втілити в її країні.
ДИТСАДКИ ДО 3 РОКІВ
Згідно з законодавством, держава зобов’язана запропонувати дітям, які досягли трьохрічного віку, місце в дитсадку. Проте естонські мами, зачасту, виходять на роботу раніше, малюка не завжди вдається влаштувати у приватний садок. Державних ж – не вистачає. Зараз їх будують, переважно, лише у великих містах.
Кілька років тому в Тарту (одне з найбільших міст Естонії) вирішили: охочих створити дитячі групи, які, проте. не були б дитсадками, вдосталь. Тож ідею почали втілювати в життя. Основна умова – така група повинна відповідати спеціальним критеріям. Якщо вони витримані – вихователю виділяють гроші на її відкриття та утримання.
За короткий період часу у місті виникла велика кількість таких груп. Це зняло навантаження з міста, адже не довелось будувати дитсадків, а дітей розподілили по цих групах. Місто прислухалось до громадян допомоглр вирішити їх проблему.
БЮДЖЕТ УЧАСТІ
У Естонії він не настільки популярний, як зараз в Україні. Зокрема, у Тернополі він відомий як “Громадський бюджет”.
Першим цю ідею взялось втілювати Тарту. Вона проста: з міської казни виділяють гроші, містяни ж – пропонують проекти для розвитку міста. Певні з них вдається втілити в життя.
Суми виділяють невеликі і вони справді йдуть на те, що обирають люди. Проте важливо, аби результат проекту був наочним: до прикладу , реновація спортивного майданчика чи ремонт фасаду будинку.
Є кілька раундів погодження проекту. Спочатку люди пишуть все, що хочуть, наприклад: «Я хочу нову лікарню». Комісія фахівців вираховує вартість проектів і відкидає ті, які неможливо реалізувати (не вистачає грошей, проекти незрозумілі). На голосування виставляють лише реалістичні, які можна втілити в життя.
ПРОДУКТОВИЙ БАНК
В Естонії майже немає проблеми з дитячими будинками. Але є проблема з бідними дітьми в сім’ях, багато родин знаходиться на межі бідності. На практиці це означає, що вони не доїдають. Дуже часто, особливо в маленьких регіонах, школи виконують функцію годування дітей. Ще одна проблема – багатодітні родини, які просто фінансово не можуть прогодувати всіх дітей.
Волонтери збирають їжу у продуктовий банк в магазинах. Вони підходять до людей і пропонують щось купити для цих дітей. Кілька місяців вони їздять країною, пояснюють свою мету. Через муніципалітет вони отримують списки дітей, яким найбільше потрібна допомога, та доставляють у родини продукти.
Цій організації довіряють. Якби в магазині стояв державний чиновник і просив про те ж саме, його б не слухали. Адже ставлення людей до громадських організацій і держави – різне. Тому в даному випадку держава виділяє фінанси, аби ця волонтерська мережа була забезпечена автомобілями, складами та усім необхідним.
Важливо, що ці волонтери за роки зарекомендували себе, люди їх знають і охоче допомагають.
ВУЛИЧНИЙ ФЕСТИВАЛЬ НОВОГО СВІТУ
Новий Світ – одна із частин Талліну. На той час вона була населена хіпстерами, які вигадали свято, аби ближче познайомитись з сусідами.
Звичайна громадська ініціатива переросла у майданчик для спілкування, який місто підтримує фінансово. Адже там можна без краваток та політичних лозунгів поспілкуватись із громадянами.
ВЧИТЕЛЬ НА ЗАМІНУ
У Естонії не вистачає людей багатьох професій, серед них – і вчителів. Тому якщо педагог захворів, уроки відміняють, адже замінити його немає кому.
Одна із ГО придумала послугу, що має назву “вчитель на заміну”. Такі педагоги вчать дітей в середньому 40-50 годин в тиждень (по цілій Естонії). Громадська організація виступає посередником між муніципалітетом та школою. Остання впевнена, що цей вчитель кваліфікований і він з’явиться. Викладач теж має гарантію, що йому заплатять.
Відбувається це так: школа заключає договір з ГО. При потребі звертається до неї з запитом на вчителя із конкретного предмету. Волонтери його шукають, вчитель проводить урок, школа йому платить.
ФЕСТИВАЛЬ ДУМОК
Він відбувається в центрі Естонії, місті Пайде, у серпні. З’явився кілька років тому, коли в країні настала політична криза довіри. Тоді люди вийшли на вулиці, а це дуже нехарактерно для естонців.
Кризу потрібно було вирішувати. Кроком до виходу з неї стала платформа, де у вільній атмосфері на свіжому повітрі люди могли обговорити важливі в країні теми.
Такий фестиваль вже 50 років проходить у Швеції, він є в кожній скандинавській і прибалтійській країні.
Зараз Фестиваль Думок в Естонії – це 2 дні, 200 тем, починаючи від серйозних політичних до побутових. Люди можуть задати питання з залу, дискутувати, обговорювати щось та ділитись своїми думками.
Вперше в Естонії на Фестиваль Думок прийшло близько тисячі людей. Зараз щорічно його відвідує десяток тисяч людей.
Три таких фестивалі пройшли і в Україні: 2 з них в Сєвєродонецьку, а також 1 в Києві. Естонські колеги з NENO допомагають організовувати його у нашій країні.
КРИЗОВИЙ ЦЕНТР ДЛЯ ЖІНОК
Жінки, які потрапили у складні життєві обставини – ось хто є його відвідувачами. Їх проблеми зачасту делікатні, тож вони не завжди хочуть звертатись за допомогою до держави. Та й вона не завжди в силі їм допомогти.
Кризовий центр створений жінками, які постраждали, тут працюють жінки, які постраждали. Люди знають, що у разі потреби тут нададуть безпеку та житло. Кризовий центр отримує державне фінансування, проте зберігає із нею дистанцію. Співпрацює з різними службами та поліцією.
РАДНИК З ДОСВІДОМ
“Рівний – рівному” – під таким гаслом люди отримують цю послугу від громадських організацій.
Естонці, які самі пережили складну життєву ситуацію, стають комусь не психологом, проте радником. Наприклад людина, яка колись осліпла, може стати радником для такої ж людини, та допомогти пристосуватись, облаштувати своє життя.
Це важлива частина відновлювального процесу після будь-якої хвороби: люди швидше справляються з стресом, депресією. Уряд підтримує таких радників фінансово, також забезпечує відповідне навчання і просуває їх послуги.
***
Те, що муніципалітети делегують свої повноваження громадським організаціям, лише укріплює та об’єднує людей та суспільство.
Чи можливо визначити ознаки міцного суспільства? Так, вони є чіткими. Це бажання вчитись, активність, вплив, турбота про ближніх, справедливость, турбота про навколишнє середовище, безпека, доброзичливість, фінансова сила і незалежність.
Ці ознаки говорять про те, що людям комфортно жити в цьому суспільстві. Якщо ж один із цих критеріїв незадоволений – люди страждають. Тож місто разом із громадськими активістами може визначити, куди направити кошти, аби вирішити якусь із проблем громади.
МАР’ЯНА СУДОВА
Матеріали публікуються в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа». Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора(ів).
