Воно все починається із душевних поривів, коли ти дивишся випуски новин, а потім ще підкріплюється особистими зв’язками, знайомствами. Почалося все 1 грудня 2013, коли ми приїхали в місто Червоноград Львівської області виступати із “Вар’яти-шоу”, в нас було 2 концерти в один день, ми були дуже щасливі, тому що це півтори тисячі людей. А 30-го вночі побили студентів, ми приїжджаємо в Червоноград і не знаємо, буде концерт чи не буде. Тому що перед Народним Домом, де ми мали виступати, велетенський мітинг, тисячі людей, і вже збираються добровольці їхати на Київ, стоять автобуси. Ми думали відміняти, але підійшли місцеві хлопці, які збирались їхати на майдан. Сказали: давайте ми ще подивимось ваш концерт і після того виїжджаємо. Ми з хлопцями прийняли рішення оплатити один з автобусів на Київ. З цього все і почалося.
Чим динамічніше і трагічніше розвивалися події на майдані, тим більше фінансової допомоги ми туди вкладали. Плюс вже коли свої гроші закінчились, почались всеодно намагання знаходити якісь кошти, я вийшов на діаспору. Один знайомий мільйонер українського походження, який живе в Атланті, підсобив дуже значною сумою коштів, якої вистачило і на броники для медсестер, і на допомогу хлопцям з майдану, залишилося хлопцям у лікарнях які лежали, були поранені…
