Юрій Герасим’юк, військовослужбовець, ділиться: “Потім нас відправили в Донецьк, чотири місяці ми були в Донецькій області, робили свою роботу, а зараз трошки в тил у зв’язку з втратами”.
Військовий розповідає, життя військових та цивільних людей та Сумщині та Донеччині суттєво відрізняється. Адже нині одні із найзапекліших боїв ведуться саме на Донбасі. І тут, прокинутись живим – вже велика честь, каже Юрій.
“Звичайно, все найважче це тут – у Донецьку, Бахмуті. На Сумщині ми просто стояли на кордоні, хоча там також перша лінія, але не такі обстріли. Тут все дуже важко, тут кожний день не знаєш, що з тобою може бути і як закінчиться, зранку встав – і вже добре”.
32-річний кременчанин вже більше року захищає кордони рідної землі. Стільки часу він щодня разом із побратимами проживає чергові російські наступи та обстріли. Розуміючи, що кожний день в його житті може бути останній. Адже попри небезпеку від російських ворогів, неочікуваними можуть бути і самі мешканці прифронтових територій.
Коли Юрій вступив до лав ЗСУ, виконував роботу оператора переносно-зенітного ракетного комплексу. З допомогою цієї зброї кременчанин прикривав свої підрозділи або важливі стратегічні об’єкти від загроз з неба, як під час наступу, так і під час оборони. Військовослужбовець налаштований рішуче та вірить у перемогу України. Адже у переможній країні хоче створити щасливу, велику сім’ю.