додому Головні Життя в чужій країні: вижити ментально

Життя в чужій країні: вижити ментально

843

Війна в Україні несе по собі не лише смерть та руйнування, але і нове життя – життя на новому місці або в новій країні. Адже, за офіційними даними, за кордоном через війну перебуває близько 6,5 мільйона українців. Це переважно – жінки і діти. Рятуючи себе та близьких від війни, українці стикаються не лише з новими складнощами на чужині, а і з так званим синдромом біженця дедалі частіше. Як допомагають зберегти ментальне здоров’я українським біженцям у Канаді, дивіться в черговій програмі проєкту “Вижити ментально”.

“Вітання з далекого канадського Ванкуверу. Мене звати Світлана Комінко і я є співзасновницею канадської громадської організації “Кленова надія”. Минулого року я разом з українськими психологами, яких війна привела до Канади, реалізовувала проєкт на надання соціально-психологічної підтримки українцям, яких війна привела до Канади. Більше ніж 250 тисяч українців з початку повномасштабного вторгнення приїхало до Канади. Уявіть собі, що це практично населення Тернополя. Весь обласний центр взяв і переїхав до Канади. В основному це жінки і діти”, – розповіла Світлана Комінко, співзасновниця благодійної фундації “Кленова надія”.

“Я сама з Маріуполя. Я перебуваю рік в Канаді. Зараз у нас жінки, бо переважно тут перебувають жінки, на них чекають випробування: це і пошук роботи, і втрата ідентичності і відчуття провини і розуміння розгубленості, відірваності, одинокості. Це дуже часто може бути відчуття провини”, – зазначила Анна Чепелєва, українська психологиня у Канаді.

“Ти абсолютно розгублений, як те дерево, яке викорчували з української землі і кинули на Канадську землю, а інструментарію того, як тут адаптуватися, не дали”, – ділиться Світлана Комінко.

“Ми працюємо з жінками по всій Канаді. Це таке ділення теплом. По ходу роботи учасниці кажуть, що це багато тепла, підтримки, можливості розділити, бо біль, який ти розділяєш, він стає меншим, але ми розмовляємо і про те добре, що є в житті, бо тут, у Канаді з учасницями трапляються дуже гарні речі. І вони тим діляться і надихають одна одну”, – розповіла психологиня Анна Чепелєва.

“Мені було страшно та дещо тривожно. Наші історії дуже схожі і дуже різні. Між нами встановився зв’язок на рівні серця і душі. Ми знайшли підтримку і змогли поділитися нашими ранами”, – ділиться Катерина, українка у Канаді.

“Ми працювали у різних часових поясах, 9 провінціях, 26 канадських містах, окрім того, надавали індивідуальну підтримку і надаємо індивідуальні консультації. Ми також вдячні всьому канадському суспільству, канадському уряду за те, що надали прихисток нашим співгромадянам. За те, що допомагають відбудовувати і захищати нашу Україну”, – додала Світлана Комінко.

Для усіх співгромадян, які зараз за кордоном, нагадуємо. Синдром біженця — це психологічна реакція людини, яка була змушена залишити власний дім чи країну. Попри те, що його немає в міжнародному переліку хвороб, такий набір реакцій організму — депресивні стани, туга, дратівливість, тривожність — може негативно впливати на життя і здоров’я людини.

Як подолати синдром біженця?

1.Не засуджуйте себе за те, що виїхали. Дайте собі час адаптуватися. Говоріть про свої почуття з тими, хто поруч. Вам не має бути соромно за те, що ви у безпеці.

2. Почніть соціалізацію у новому місці. Сплануйте, де і як довго будете жити. Подумайте, чи є можливість влаштуватися на роботу.

3. Поверніться до своїх довоєнних побутових звичок та ритуалів. Так, війна триває, але це не означає, що треба відмовляти собі в гігієні, ранковій каві, перегляді фільмів, книгах, якщо на це є час та можливість.

4. Залишайтеся на зв’язку з рідними. Не соромтеся зателефонувати друзям чи сусідам. Підтримуйте контакти з людьми.

5. Долучіться до волонтерської діяльності, якщо можете. Добрі справи і допомога іншим сприятимуть кращому самопочуттю, відволікатимуть від переживань, дозволять влитися в життя громади та почуватися корисним.

Національна психологічна асоціація України за підтримки ООН, ЄС й урядів Данії та Канади минулого року запустила безоплатну лінію підтримки. Звернутися на неї може кожен постраждалий від військових дій. З локальних операторів зв’язку дзвінки безкоштовні.