114 років історії та незмінна проукраїнська позиція. Громада села Очеретне, яка ще у першій половині минулого століття виборола право на українську церкву, сьогодні продовжує демонструвати стійкість. Окрім молитви, жителі систематично відправляють вантажі на передову та підтримують родини бійців. Як живе село у час повномасштабного вторгнення — дивіться далі.
Це церква Різдва Пресвятої Богородиці у селі Очеретне Вишнівецької громади. Храм звели ще у 1912 році. За понад століття стіни святині бачили різні історичні епохи, проте сьогодні вони стали головним місцем духовного об’єднання громади. Щонеділі тут збираються десятки місцевих мешканців. Проте тепер їхні молитви мають спільну мету — підтримку українського війська та повернення односельців із фронту.
Крім духовної підтримки, жителі Очеретного систематично допомагають захисникам й захисницям матеріально. У селі працюють одразу кілька волонтерських напрямків: від приготування їжі до виготовлення обладнання для обігріву.
Громада Очеретного історично була активною: ще у 1939 році місцевий священник домігся автокефалії, аби служби велися українською мовою. Цю єдність село зберігає і зараз. Попри те, що молодь виїжджає, а війна триває п’ятий рік, село продовжує працювати на забезпечення фронту. Щомісяця звідси відправляють вантажі з допомогою, підтверджуючи: саме з таких малих громад і складається міцність українського тилу.