Популярність сонячних електростанцій в Україні невпинно зростає. І це цілком зрозуміло. Їх використання допомагає домовласнику:
- здобути енергетичну незалежність. Встан овивши фотоелектричні панелі, можна отримувати електроенергію від постійного джерела – сонця. Це дозволить забути про аварії або пошкодження кабелю на центральних лініях, відключення через ремонтні роботи. Частину, а то й усі потреби домогосподарства в електроенергії покриватиме домашня СЕС;
- зменшити плату за електроенергію. Зростання тарифів не так болісно битиме по кишені. Безумовно, власнику доведеться заплатити за купівлю та встановлення електростанції, але сьогодні такі системи коштуватимуть набагато дешевше, ніж ще декілька років тому;
- продавати надлишки енергії за програмою «Зелений тариф» та отримувати пасивний дохід без нових вкладень.
Про можливість заробляти гроші, встановивши СЕС, слід поговорити докладніше.
В чому полягає сутність програми «зелений тариф»
Вперше про «зелений тариф» заговорили ще 1997 року. Проте на практиці сонячні станції із підключенням до нього почали запускати лише з 2009 року. Саме тоді держава стала масово купувати у власників приватних СЕС надлишки електроенергії за ціною, яка була у 4-5 разів вищою, ніж тарифи споживання. Важливим моментом була прив’язка ставки до курсу євро, що дозволяло захистити виплати від інфляції.
З роками величина «зеленого тарифу» почала знижуватись. Наприклад, для власників приватних сонячних електростанцій, підключених до цієї програми у 2020-2024 роках, ціна «зайвої» електроенергії становить €0,163/кВт-год. Для тих же, хто тільки збирається встановлювати СЕС до 2029 року, вона дорівнюватиме €0,146/кВт-год.
Попри це «зелений тариф» для населення в Україні на сьогодні залишається одним із найвищих у Європі. Завдяки цьому витрати на встановлення домашніх СЕС можуть окупатися за 4-5 років. Потім така станція без нових капіталовкладень буде задовольняти потреби господарства електроенергією і приносити додатковий прибуток.
Як це працює?
Щоб мати можливість заробляти на продажу «зайвої» електрики, слід насамперед розібратися з обладнанням. Необхідно розуміти, що підключатися до спільної мережі будуть лише мережева або гібридна сонячні станції, максимальна потужність яких не перевищує 30 кВт. Якщо є можливість вибору, то перевагу слід надати другому типу СЕС. Працюватиме така станція навіть при відсутності напруги в загальній електромережі. Вона може накопичувати енергію в АКБ та продавати надлишки за «зеленим тарифом», здійснювати заряд акумуляторних батарей як від фотоелектричних панелей, так і від мережі. Пріоритет роботи буде вибиратися відповідно до того, як налаштований сонячний гібридний інвертор.
До загальної мережі фотоелектрична станція підключатиметься через спеціальний двонаправлений вузол обліку електроенергії. Такий лічильник може “крутитися” в обидві сторони. Облік електроенергії відбувається за підсумками «перетікань» наприкінці кожного місяця. Якщо виробництво перевищує споживання, місцева електромережа оплачує різницю (незалежно від її обсягу) за «зеленим тарифом». Якщо ж власник витратив більше електроенергії, ніж виробила його СЕС, купувати кіловати доведеться йому. Сплатити треба буде лише різницю і за тим тарифом, який діє у цій місцевості.
Загалом нічого складного. Головне, правильно розрахувати потужність сонячної станції. Краще, якщо вона буде більшою. Надлишки електроенергії можна завжди продати за «зеленим тарифом», отримавши при цьому непоганий прибуток.
