А ми продовжуємо розповідати про наших захисників. Наступний матеріал – про життя на фронті одного із захисників із Тернополя. Військовий розповів нам про щоденне спілкування захисників із місцевими жителями на Донеччині. А також про свою сім’ю, яка займається волонтерською діяльністю. Більше про це – у черговому матеріалі з фронту нашого Назарія Голуба.
Батько військовослужбовця Тараса – колишній військовий, зараз вже на пенсії, але продовжує допомагати Збройним силам України, доставляючи на фронт усі необхідні речі захисникам. Звісно ж, не забуває заїхати і до рідного сина.
“Дуже приємно завжди тата бачити, завжди радий. Хоч ненадовго, але це така своя віддушина, це дуже круто. Тут атмосфера така, вона не завжди позитивна, але у ті дні, коли тато приїде з товаришами, то супер, той день вдався, трохи позитиву вливає у сірі будні”, – поділився з нами Тарас Бугай.
Про службу на фронті, військовий розповідає: тут всі як одне ціле. Немає ніякої територіальної роздільності, адже воюють усі задля однієї спільної мети – перемоги над окупантом.
“Таке, як ділити людей на Схід та Захід, його вже немає. Воно присутнє можливо в головах, тих людей, які сидять перед телевізором: там східняки погані, а ми на заході класні. Але коли зустрічаєш людей і розумієш, що вони пліч-о-пліч боронять Україну, ось це круто”, – розповів Тарас.
Утім військовий розповідає: у російської армії все навпаки. До прикладу, Тарас говорить, щоб зупинити масову втечу з поля бою, кремлівське командування продовжує використовувати перевірені радянські методи “переконання”, а саме “загороджувальні загони”. Свідченням цього є перехоплені розмови окупантів про встановлення таких відділів.
“Позивний “Палач” каже, що завдання отримав, знає що робити, якщо вони будуть відступати і все. Тобто у них все відбувається методом гнута і ніяк інакше, тому, надіюся, ми цим якраз відрізняємося від ворога”, – додав Тарас.
Місцеве населення на прифронтових територіях дуже різне. Військовий розповідає: люди поділилися на два фронти, є ті, які виросли на проросійському телебаченні і зараз підтримують ворога або тримають нейтралітет як до української так і до російської армії. Проте, зазначає Тарас Бугай, є й ті, які всіма силами намагаються допомагати нашим захисникам.
“Військові є просто джерелом їхніх надходжень, їхнього заробітку. Ціни на якісь банальні речі повсякденного використання зростають втричі, і це я вважаю неправильним. Звичайно, є й нормальні магазини, нормальні люди, які завжди готові піти назустріч для ЗСУ, і зроблять знижку, і допоможуть”, – зазначив військовий.
Тарас Бугай пішов на фронт 25 лютого, до повномасштабної війни закінчив тільки військову кафедру. У чоловіка вже є своя сім’я дружина та донька, наразі родина чекає на поповнення. Військовий запевняє: вірить у перемогу та хоче якнайшвидше повернутися до рідних.
