додому культура Яких традицій дотримувалися на Андріївських вечорницях?

Яких традицій дотримувалися на Андріївських вечорницях?

2073

Уніч напередодні Андрія розпочинаються так звані Андріївські вечорниці. За традиціями наших предків, молоді дівчата та хлопці сходилися, аби жартувати, оповідати цікаві історії, співати. Парубки могли навіть бешкетувати, а дівчата ворожити на свого судженого. Більше про українські традиції на Андріївські вечорниці – у сюжеті Тетяни Скиби.

Уже сьогодні ввечері за традиціями наших предків настають Андріївські вечорниці. В народі це свято ще називають Калита. Воно вважається парубочим, оскільки в Андріївську ніч хлопцям дозволено робити різні бешкетні справи, за які господарі повинні прощати. А дівчата цієї ночі можуть отримати відповіді на хвилюючі запитання: чи вийду я заміж у найближчому часі, хто буде мій суджений та чи буду щасливою. Пані Надія – народознавець, розповідає нам, що такі традиції зародилися в простій селянськй хаті.

Кожна вікова верства людей збиралася по-своєму. Стареньки збиралися поговорити біля печі як господині дому, як того великого тепла навколо якого вони засумували, бо вже його менше, темними хмарами заступило небо. А коло старого завжди малі. Тому що хотілося постухати байки бабусині, дідусині. І коли збиралися люди в таку темну пору року, їм завжди хотілося не тільки просто зібратися, поговорити, обмінятися досвідом минулого господарського року, якимись планами на майбутнє.

Для проведення вечорниць дівчата підшуковували простору хатину. Господиню того дому   величали «вечернична, досвітчана мати, паніматка». Саме вона стежила за дотриманням усіх звичаїв та традицій під час вечорниць. Дівчата теж приходили не з порожніми руками.

-Вони там приносили кожна свою роботу, бо ж не так просто мама відпускала дівчину на вечорниці. Вона мусила взяти чи вишивання, чи там нитки сочити. Тобто вона мусила щось нести робити. І попри те, десь кожна приносила жменьку муки, чи вишеньки сушеної, чи іншої ягоди, а той картоплину приносили. І там вони готували разом вечерю. 

Хлопці, попри те, що любили бешкетувати на вулицях, не забували й про дівочі посиденьки.

-Були завжди розвідники, які знають в якій хаті збираються дівчата, і для чого збираються. І от вони підглядували через вікна, десь ходили, шукали хлопців, які вміють грати на музики, придумували свої забави, з якими приходили в хату.

Символом вечорниць вважався хліб або калита, як його ще називали, який підвішували на палицю високо-високо, щоб парубок міг дістати її зубами, тільки коли добряче підстрибне. І все це супроводжувалося веселими співами, танцями та жартами, які показували, що українські традиції об’єднують людей в один народ.