Як живуть літні люди в Україні? (оновлено)

Коли ти молодий і здоровий, здається так буде завжди. А вік і хвороби це про стареньких сусідів та бабусю в селі. Але статистика невблаганна. Майже кожна десята людина у світі – літня людина. В Україні літніх людей більше, ніж молоді. 1/6 літніх людей  в Україні – самотні. Сьогодні, 1 жовтня, Міжнародний день людей похилого віку. Літній вік людини – зовсім не означає, що вона ні на що не здатна.

Досвід і терпіння, наполегливість і здатність досягати поставлених завдань, ментальна гнучкість і толерантність. Як живуть літні люди сьогодні в Україні, яка за конституцією є соціальною державою.

Коли починається похилий вік?

Похилий вік – коли він починаться? Уявлення про це число у людей різне, залежно від того, скільки їм самим. Дмитро та Діана із 9 класу вважають, що від 60 і далі. Вірі 67 років, вона рацювала в поліклініці, і коли приходили жінки 50 років, думала, що вона вже, напевне, стара. Зараз думає, що після 60-ти.

Особи літнього віку, за міжнародними стандартами, вважають людину, яка досягла 65-ти років. У світі таких – сотні мільйонів. І це число стрімко росте. От і Стефанія Завитій оглянутись не встигла, як стала однією з них.

Стефанія Завитій, пенсіонерка: "Я навіть за 77 не думала молодша. Я як робила не цегельному, дуже тяжко, 13 років по змінах, думала, хоч би заслабнути, щоб відпочити трошки. Бо ті молоді не раз нап'ється холодного, і йде. А тепер маю, хворій, сиди в хаті і все. Ото бачите, яка моя старість. Навіть не думала, що стільки доживу і буду [воріти так. І ще й сама лишусь".

"Ще так хочу жити…"

6 років тому помер чоловік Стефанії Семенівни. Дітей немає. Наодинці не лишають соціальні працівники і медсестри Червоного Хреста. Сьогодні не лише самі в гості прийшли, а й школярів з гостинцями привели.

Благодійну акцію "З рук в руки" Товариство Червоного Хреста з міськими школами проводять вже 11-й рік. Продуктові набори збирають цілими класами, починаючи від п'ятикласників.

Тетяна Лех, голова Тернопільської міської організації Товариства Червоного Хреста:«Цього року вдалося зібрати близько 500 таких продуктових наборів. На обліку в нас 1300 людей похилого віку, а на обслуговуванні 700. Ті набори ми відносимо людям, які найбільше того потребують».

Стефанія Семенівна подарункам рада. От тільки скаржиться: з роками дім перетворився для неї на лікарню. Кожен свій ранок жінка починає зі жмені таблеток.

Віра Салій, медсестра Тернопільської міської організації Товариства Червоного Хреста: «Нема грошей на лікування. Це основне в них. Вони всі хворі, хронічні захворювання. І ви бачите, скільки медикаментів в неї, вона з кожної пенсії якусь суму витрачає на медикаменти».

Зі своїми хворобами жінка змирилась. От тільки на вулицю восени навряд чи вийде. Залишається чекати, що невдовзі хтось знову прийде.

Стефанія Завитій, пенсіонерка: «Я ще хочу жити.

– Не здається вам, що ті ваші роки такі?

– Ні. Уявляєте, не подумала б. Але ще так хочу жити. Боюся вмирати».