Головна культура Виставку, присвячену Мирославу Болюху, відкрили в краєзнавчому музеї

Виставку, присвячену Мирославу Болюху, відкрили в краєзнавчому музеї

367

"І спогадом вернувся в отчий край…". Так називається виставка, що її відкрили в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. Присвячена вона річниці смерті уродженця Тернопілля, провідного члена ОУН за кордоном, голови Союзу українських організацій Австралії, голови Ради українських кооператив Австралії, члена Української Головної Визвольної Ради, заступника президента Світового конгресу вільних українців Мирослава Болюха.

Він народився в Кутківцях біля Тернополя в 1921 році в сім'ї сотника Української Галицької Армії Василя Болюха. Із 14 років Мирослав був членом ОУН, навчався до 37-го року в Тернополі в Українській гімназії "Рідна школа", а згодом виїхав до Холма і став активістом українського націоналістичного підпілля на Холмщині та у Відні. Здобув диплом інженера-агронома. На початку 40-х років став учасником Дружин Українських націоналістів "Ролянд", а згодом боротьбу за вільну Україну продовжив як активіст підпілля ОУН. Те, що про Мирослава Болюха і зараз знають небагато, ветеранів ОУН-УПА не дивує.

Іван Джоджик, учасник ОУН-УПА: "Таких людей рідко хто знав – вони самі по собі були засекречені так, що до них доступу рядовим учасникам, навіть патріотичним учасникам не дозволялося. Не дозволялося, бо інакше ті, які жили навіть і за кордоном, кругом вони були переслідувані і чекали моменту, коли можна буде їх прибрати з життя, а тому з Болюхом рідко хто стрічався. Стрічався тільки той, з ким можна, з ким він міг говорити. В "Декалозі українського націоналіста" пишеться: "Про справу не говори, з ким можна, а тільки – з ким треба", і цей пункт виконувався прекрасно всіма".

На завдання члена-засновника УГВР Василя Охримовича Мирослав Болюх виїздить до Австралії, де з 1949 року живе постійно, аби організувати там мережу Української Головної Визвольної ради.

Ліяна Сліпецька, родичка Мирослава Болюха з Мельбурна (Австралія): "Його дуже шанували, дуже поважали. І він був з тієї генерації в Австралії, що збудував фундамент нашої діаспори. Ось таких вже в нас нема, знаєте. Вони боролися за право бути українцями в діаспорі. Втекли вони з України тому, що вони хотіли лишитися українцями".

Ігор Олещук, заступник голови Товариства політв'язнів і репресованих: "Він був і в світовому конгресі астралійців, і навіть був в коперативах, журналістом був, і навіть був залучений до закордонної Української Головної Визвольної ради. Коли розпочалася українська незалежність, він дуже багато зробив, допомогу давав на видавництво книг, підтримував з нашими патріотичними організаціями зв'язок – словом, він прилучився дуже багато до розвитку і побудови нашої держави. І це патріот з великої букви".

Батько Юрія Болюха і Мирослав Болюх були дворідними братами. Юрій вперше побачив свого родича з Австралії, коли той вперше і востаннє приїздив у незалежну Україну, в тому числі і до Тернополя та в рідні Кутківці, в 1992 на запрошення Верховної Ради.

Юрій Болюх, родич Мирослава Болюха з Тернополя: "В нього було багато питань і багато організацій його запросило, але головним чином він працював в Верховній раді України тоді і головно його ціллю було сприяння українському кооперативному руху. Його кредо було Україна і його народ. Тільки Україна і його народ".   

Помер провідний член ОУН за кордоном, голова Союзу українських організацій Австралії, голова Ради українських кооператив Австралії, член Української Головної Визвольної Ради, заступник президента Світового конгресу вільних українців Мирослав Болюх в Австралії 10 серпня 2012 року. Учасники відкриття присвяченої йому в обласному краєзнавчму музеї виставки, що триватиме до кінця вересня, одностайні: про таких патріотів, як Мирослав Болюх, українці мають знати більше.

Ярослав Джоджик, громадсько-політичний діяч: "Він особливий також тим, що був надзвичайно багатогранною особистістю, тому що він був одночасно політиком, борцем, підприємцем, меценатом, журналістом. І я вважаю, що наша місія – сучасників – знаючи, що ще багато з тих людей, які боролися за Україну на багатьох різних щаблях, ще не є здобутком усіх жителів нашої України, робити максимум для того, щоби доводити історію їхню, біографію до всіх нас. В такий спосіб, я переконаний, кожен із нас стає ще більшим українцем".

Коментарі

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here