Друзі наші менші, домашні улюбленці і навіть члени сім'ї. Відколи люди приручили тварин, вони стали невід'ємною частиною нашого життя. Сьогодні, 4 жовтня, – Всесвітній день тварин. Ми вирішили ближче познайомити вас з представниками тваринного світу, які стали незамінними помічниками правоохоронцям – розшуковими собаками.
На територію кінологічного центру ніхто не зайде непоміченим. Гавків півтора десятка собак дієвіший за будь-яку сигналізацію. В основному це німецькі вівчарки. Вони переносять і 30-градусний мороз, і спеку. Та й вольєри розташовані на вулиці. Тому теплолюбиві гладкошерсті добермани тут би не прижились. Хоча у пошуку заборонених речовин чи вибухівки чутливі лабрадори – незамінні.
Чорнява 6-річна Афіна – профі у пошуку наркотиків. Відслужила вже більше 4 років, тому на заміну їй готують молоду блондинку Челсі. Невдовзі заборонені речовини шукатиме вона:
– Вся робота – ігровий метод. Собака грається, шукає м'ячик, шукає апорт. Спочатку м'ячик шукає, потім він кидаться в замінник наркотиків, натягує. Собака чує цей запах, драпає. Найкраще заохочення для собак – гра.
У грі змалку вчив свого партнера кінолог Микола Крайник. Дружба сержанта міліції та розшукового собаки Джека триває вже кілька років. Бачаться щодня, на роботі. Чоловік каже, головне у стосунках з собакою – взаємна довіра.
– Вівчарка – найвірніший друг людини, найкраще піддаються навчанню, – розповідає молодший інспектор-кінолог кінологічного центру Микола Крайник.
– Чи правда, що собаки, як люди, тільки говорити не вміють, але все розуміють?
– Так, звичайно. Вони все розуміють.
Трохи розминки – і до роботи. Заняття триває більше години. Насправді ж за кількома командами стоїть цілковите порозуміння між собакою та кінологом. Вони пішли ще далі. Тепер розуміють одне одного без слів.
Тернопільські розшукові собаки виборюють нагороди на змаганнях. Проте усі ці тренування – не для показу. Реальна робота кінологічної групи не надто від них відрізняється. Кожна з цих собак шукає по слідах людей, автомобілі, вибухівку чи наркотики або патрулює місто.
– 3 метри забор. Собака йде по сліду, треба перескочити. Злодій перескочив. Я нагинаюся, кажу: "Джек, спина!", він стрибає мені на спину, а потім через забор, – каже Микола Крайник.
– Наші собаки навіть приймали в свій час участь у миротворчих місіях в Косово, колишня Югославія. Я особисто рік працював з собакою на пошуку вибухівки. Було дві реальні сиуації, коли собака знайшла замінування, почула гранату. Вдалося розмінувати і уникнути жертв, – пригадує заступник начальника кінологічного центру Сергій Крамар.
– Тобто фактично врятувала вам життя?
– І мені, і цілій групі.
У кінологічній службі собаки працюють в середньому 5-7 років. Проте саме тут вони знаходять собі друзів серед людей на все життя.
