додому Головні Військовий на прізвисько “Хан” розповів про свої спогади із російського полону та...

Військовий на прізвисько “Хан” розповів про свої спогади із російського полону та показав наслідки російських бомбардувань на Донеччині

881
Він пережив пережив бомбардування Азовсталі та російський полон. Геннадій Сабдієв на позивний “Хан” бореться за незалежність України ще з 2014 року. Обороняючи Маріуполь, він отримав важке поранення ноги, але це не завадило йому повернутися на фронт. Нашому кореспонденту, Назарію Голубу вдалося познайомитися із “Ханом” під час поїздки на Схід. Про спогади із полону та наслідки дій російської армії в українських селах – далі у сюжеті.
У свої поїздці східними регіонами України на Донеччині мені пощастило познайомитися із незламною людиною, воїном на прізвисько “Хан”, який з 2014 року стоїть на захисті країни. Повномасштабне вторгнення він зустрів в Азовсталі, разом зі своїми побратимами із полку “Азов”. Розповідає, що початок російського наступу у 2022 році запам’ятає на все життя.
Після майже трихмісячної оборони Маріуполя, вище військове командування України віддало наказ командирам підрозділів, які перебувають на «Азовсталі», зберегти життя особового складу. Тобто покинути завод. Із нього усі українські бійці потрапляють відразу у полон до окупантів. Серед них і “Хан”. Після тривалих бомбардувань заводу, він отримав важке поранення ноги, але саме це, розповідає, допомогло йому потрапити під перший обмін полонених з російської неволі. Ось перші кадри після звільнення.

“Хочу попросити нашу владу нехай вони роблять все можливе щоб забрати всіх цих з полону хлопців, які там залишилися, дякуючи їм, які вже навчені воювати і вміють робити свою роботу, досконало, ми виграємо цю війну”, – каже Хан.

Про те, що ми виграємо цю війну Хан не сумнівається, і робить все для цього. Після довготривалого лікування травмованої ноги, він повернувся до оборони рідних кордонів, і зараз продовжує воювати на Донеччині. Сюди часто із допомогою приїжджають волонтери. Цього разу для Хана та його побратимів привезли медикаменти, взуття, маскувальні сітки та навіть холодильник. Після знайомства ми відправилися з Ханом у дорогу селами, які регулярно піддаються атакам російських військ. Як тільки сідаємо в авто – Хан проводить короткий інструктаж дій у разі небезпеки.

Далі ми в’їжджаємо у село на Донеччині, яке регулярно обстрілюють росіяни.

“Поселення майже розбите, ось з правого боку маєш заправку розбиту, п’ятиповерхівку розбивають постійно, а зараз ми під’їжджаємо до перехрестя, яке постійно під обстрілами противника”, – розповідає військовий.

Місцевих, запевняє Хан тут вже тривалий час немає, занадто небезпечно. У цей населений пункт прилітають снаряди кожного дня.

Під час такої мандрівки селами Донеччини, Хан розповідає про період з життя, який він запам’ятає назавжди. Російський полон. Два слова, які викликають одні із найогидніших асоціацій.

Військовослужбовець розповідає, на кожному допиті їх били і це відбувалося кожного дня. Їжу у російській неволі давали три рази. Щоправда, у незвичні години. Сніданок о 12 дня, обід – о 9 вечора, а вечеря – о 3 ночі.

На місцевих дорогах бачимо спалену техніку та лісосмуги, а на дорозі в асфальті помічаємо залишки снаряду. Повертаючись назад чутно вибухи, після яких у небо підіймаються стовпи диму, Хан каже, приліт стався у двох кілометрах від нас. Однак поїздка моя завершиться вже за кілька днів, а військовий на прізвисько “Хан” залишиться боронити нашу незалежність.

Саме після знайомства із такими людьми ти віриш у вільну та переможну Україну. Дякуємо захисникам за те, що тримають наше мирне небо.