Головна конкурс віршиків Василь Лісовик, *конкурс поезії “Любов врятує Україну”*

Василь Лісовик, *конкурс поезії “Любов врятує Україну”*

lisovykВасиль Лісовик

День…

Пройшов ще день, о Боже, скільки їх ще буде
Пройшов нормально, так як і завжди
Але його, ніколи і нізащо не забуду
Спитаєте чому? Тому що так судилося пройти.

Та ніби день як день,
Число шістнадцяте, і рік дві тисячі дев’ятий
А я ходжу по хаті як святий,
осяяло мене, немов до того був як пень.

І вкотре пересвідчився доболі,
Що нам мішають жити в нашій долі.
Нам заважають вільно дихати повітрям,
Нам заважають бачити майбутнє в дітях.

Ви мабуть хочете спитати ХТО?

Я відповім на це питання трошки згодом,
Я розумію, що неможна гратися з народом, але…
Дозволю собі дещо потягнути час,
І розповім я дещо всім, про нас.

Ми УКРАЇНЦІ, нарід сильний духом,
Коли малий був, чув я «одним вухом»,
І правду хтось казав тоді, колись
Раз досі ми живі – й нікому не здались.

В нас славні предки – гетьмани, князі
Ми руські люди, но не москалі!
В нас в жилах кров славетного Богдана
«Безсмертного», і досі в нас живого отамана.

Ми маєм совість, хоч немаєм грошей повні скрині,
Але, напевно вистачає раз все ж дожили донині.
Ми патріоти нашої держави на Дніпрі,
Хоча… багато з нас давно вже досі «мертві».

Та ні, не мертві ми фізично, вибачте мені,
То я легенько так пройшовся по струні.
А «неживі» давно вже люди ті,
Котрі черстві в собі, й не відчували ще в житті,
Любов до власного народу, мови і землі,
Національно необізнані особи,
Що зрозуміти не робили спроби.

В яких при слові патріот,
Лише розкритий, як в роззяви рот,
Які не думкою з народом,
А лиш ідуть у слід за збродом.

Ось відповідь на мною вище сказане питання,
Що гублять нас у першу чергу зволікання.
Потрібно встати із колін, підвестися на ноги,
І не звертатися тепер лише до Бога.

Потрібно дати відсіч владі тій москальській,
Яка трясе нас вічно наче на скакалці.
У себе лад у владі теж навести треба,
Бо вже давно і гостро в цім стоїть потреба.

Москаль не брат нам люди, схаменіться,
Навколо себе, ви ретельно огляніться.
Вони завжди жили й живуть на наш рахунок,
Збідняли землі, набивали свій невтомний шлунок.

Багато куплено у нашій владі ними вже народу,
Багато вже із нашої криниці хлепче воду.
Та прийде час, знайдеться та людина,
Яка згуртує всіх свідомих, так, настане та година,
Очистимось від зрадників, на довгі браття віки,
І може заживуть на цій землі хоча би наші діти……

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here