додому АТО Валерій Чоботар просить не називати його “кіборгом”, бо захисники Донецького аеропорту мають...

Валерій Чоботар просить не називати його “кіборгом”, бо захисники Донецького аеропорту мають ще “гарячі серця”

849

vlcsnap-2014-11-07-15h40m58s150В Донецькому аеропорту загинув наймолодший з так званих “кіборгів”, 18-річний сумчанин Сергій Табала. Таку звістку напередодні тернополянам привіз один з захисників аеропорта наш земляк Валерій Чоботар. Водночас він отримав від містян ключі від броньованого автомобіля, який вже вирушив на підмогу бійцям. Сам Валерій поки залишився у Тернополі, щоб підлікуватись і невдовзі знову поїде на фронт.

Терористи називають їх “кіборгами”, а українці вважають героями. Один із захисників Донецького аеропорту тернополянин Валерій Чоботар з псевдо Гатило не погоджується ні з тим, ні з іншим. Каже, від кіборгів взяли хіба терпіння та витривалість, проте на відміну від них наші хлопці мають гарячі серця і душу. А справжні добровольці, вважає, ніколи не будуть цим вихвалятись чи зловживати. На війну пішли з власного бажання, тому ніхто з українців їм нічого не винен.

– Донецький аеропорт зараз для нас як місце, з якого ця ракова пухлина, ми її так називаємо з хлопцями, може посунутися далі на Україну. І ми його тримамо не для звіту Президенту, не для підтримки політики уряду, а для того, щоб туди не сідали ворожі літаки, а щоб ворожа армія не рухалась далі, – розповідає командир розвідувальної роти Українського Добровольчого Корпусу Валерій Чоботар.

Аеропорт тримають ціною власних життів. Напередодні загинув наймолодший з так званих “кіборгів”, 18-річний сумчанин Сергій Табала. Гатило, у мирному житті викладач бойових мистецтв, втратив в АТО трьох своїх вихованців. Сам відстоює єдність України з початку Революції гідності і тепер, підлікувавшись у Тернополі, знову вирушить на оборону аеропорта. Українцям дякує за надійний тил. Каже, волонтери роблять все і навіть більше.


– В нас є все, нам бракує морального здорового керівництва зі здоровим глуздом.

Найбільше допомагають небагаті українці, каже Валерій. Інколи передачі зворушують до сліз.

– Одному із хлопців з Луганщини в передачах попалась стара куфайка… В кишені цієї куфайки, ну вона новенька була, але десь 80-х років, коли їх там випускали, була записка від дідуся, якому 80 років з Сумщини. Він просто написав теплі слова: “На жаль, це все, чим я можу допомогти, але сподіваюсь, що вона комусь знадобиться. Хлопці, тримайтеся! Ви нам потрібні, хай Бог вас береже!”. Така маленька записка. І та куфайка для того хлопця мабуть найкращий бронежилет зараз.

Прогнозів щодо майбутнього Гатило не робить, проте вірить у свій народ і перемогу. Каже, хоча українці в якійсь мірі і заслужили владу, яку мали досі, така кількість смертей змінила нашу свідомість. Залишається лише кожному добре робити свою роботу.

– Не треба всім їхати на фронт, там надто тісно зараз і справа не в тому, скільки людей там буде тримати автомати. Дуже багато чоловіків зараз комплексують, що вони не на фронті. А я кажу, якщо ви щось робите корисне, тобто ви лікар і добре лікуєте, чи вчитель і добре вчите, чи журналіст і правильно пишете, то ви берете участь у цій війні, бо робите те, що вмієте робити.