У Петриківському обласному геріатричному пансіонаті відкрили нове приміщення для внутрішньо-переміщених людей та місцевих жителів. У кімнатах наразі живуть двадцять сім людей. Роботи з облаштування такого простору для життя тривали більше року. Реалізувати проєкт вдалося за фінансової підтримки Швейцарського Червоного Хреста. Більше – у сюжеті.
Зоя Мартиненко – переселенка зі Святогірська Донецької області. Уже два роки жінка разом з сином перебувають на Тернопільщині. Раніше вони мешкали у Вишнівці, тепер – переїхали в геріатричний пансіонат, що у селі Петриків. Тиждень тому тут відкрили нове приміщення для проживання внутрішньо-переміщених людей та місцевих жителів.
“Добре нам. І бібліотека, і годують непогано, і перуть, є всі умови. Я інвалід і син теж, нам дуже гарно”, – розповіла пані Зоя.
В одній з кімнат облаштувалася 90-річна Ярослава. Позаду нею бачимо подушки, одягнені у вишивку. Жінка розповідає: наволочки ще колись вишила її матір. Тому, у такий спосіб краянка зберігає пам’ять про домівку, хоч у пансіонаті, каже, також відчуває турботу.
Валентина та Надія – сусідки по кімнаті. Жінки обидві зі Слов`янська. Раніше одна одну не знали, та познайомилися вже у геріатричному пансіонаті.
“В нас є електропічка, духовка. Ми навіть там пироги пекли. Трошки дім вже наповнили. Все добре”, – поділилася пані Валентина.
Наразі у кімнатах живуть двадцять сім людей. Однак поміщає заклад понад 30 мешканців. Роботи з облаштування такого простору для життя внутрішньо-переміщених людей та місцевих краян тривали більше року. Реалізувати проєкт вдалося за фінансової підтримки Швейцарського Червоного Хреста. І це вже не перша спільна ініціатива разом з Тернопільською обласною організацією Червоного Хреста України.
“Разом з ними ми працювали по різних напрямках. Ми підтримували роботу місць компактного проживання ВПО, виплачували грошову допомогу, і для місцевого населення. Ми надаємо психо-соціальну підтримку. Працюємо в дуже різних напрямках”, – зазначила Лариса Сахарова, заступниця голови Тернопільської обласної організації Червоного Хреста України.
Попри нові та комфортні умови перебування у пансіонаті, внутрішньо-переміщені люди все ж мріють, аби війна закінчилася та вони повернутися додому, до своїх рідних домівок.
“Як кажуть, скрізь добре, тільки додому хочеться”, – сказала пані Надія.
