Війна приносить за собою кров, розруху і біль від втрат. Наш наступний матеріал про сім’ю полеглого Героя Михайла Івася – цивільну дружину Тетяна та однорічного сина Тимура. Жінка називає своє життя “виживанням”. Вони із малюком мешкають у гуртожитку. Кімната комфортна, але невеличка. Усталений щоденний маршрут – прогулянки на кладовище. Опановувати власним емоційним станом молодій мамі допомагає волонтерка Юля Слободян. Тернополянка з перших днів повномасштабної війни створила благодійний проект “Мій тато герой” – опікується сотнями сімей, які втратили чоловіків на війні, або ж перебувають у важкому фізичному стані. Подробиці непростої історії – далі.
Сім’я вчиться жити без тата, втім справлятись молодій мамі непросто.
“Ніхто не допомагає. Живемо на 860 грн. дитячих”, – розповідає пані Тетяна.
Тетяна не була одруженою із коханим Михайлом, тому одноразова грошова допомога від держави у розмірі 15 мільйонів гривень за законом мала б належати сину загиблого військового, батьку та матері. Батьки свою частку вже отримали. Тетяна ж, щоб отримати допомогу – доводила у суді, що Тимур є сином Михайла.
“Свекруха вирішила, що йому це не належить. Але, як не належить, це ж Михайла дитина. Було судове рішення. Далі будемо думати, чи буде якась пенсія, чи матеріальне відшкодування”, – додала пані Тетяна.
Чого чекати Тетяні Марків, ми запитали у представника Тернопільського обласного ТЦК.
“В такому випадку мати дитини зобов’язана в особистому порядку звернутися до батьків і за взаємною згодою звернутися за розподілом суми, якщо згоди немає, то вона має повне право звернутися до суду”, – зазначив Петро Омелян, ачальник відділу оформлення допомог, військових пенсій та пільг Тернопільського обласного ТЦК.
За словами пана Петра, як тільки Тетяна отримає офіційний лист з суду із підтвердженням, що Тимурчик є сином Михайла, вона одразу зможе звернутись у обласний ТЦК за виплатами.
Якщо з фінансами все зрозуміло, то тема ментального здоров’я відкрита. Після смерті рідної людини, найбільшою моральною підтримкою для сім’ї був старший брат Тетяни – Богдан Марків. Чоловік теж військовий. Був.
“Мені в соцмережах написав його побратим і сказав, що мій брат загинув. Так вийшло, що це друга втрата за один рік. Брат був опорою і стіною. Був всім”, – ділиться з нами пані Тетяна.
Свій спосіб життя Тетяна називає – “виживанням”. Вони із малюком мешкають у гуртожитку. Кімната комфортна, але невеличка. Повсюди фотографії найрідніших чоловіків. Усталений щоденний маршрут – прогулянки на кладовище.
На кладовищі маленький Тимур впізнає знайомі обличчя.
Опановувати своїм емоційним станом молодій мамі допомагає волонтерка Юля Слободян. Тернополянка з перших днів повномасштабної війни створила благодійний проект “Мій тато герой”. Зараз Юля опікується сотнями сімей, які втратили чоловіків на війні, або ж перебувають у важкому фізичному стані.
“Фінансова підтримка дуже важлива. Я хочу, щоб вони подорожували, хочу щоб вони бачили світ. Приєднуйтесь до проекту. Ми катаємось на конях. Ми багато робимо для дітей”, – розповідає Юлія Слободян.
Координувати допомогу дітям, які втратили найріднішу людину – тата, для Юлі – вже як місія. От і під час зйомки Юля пропонує Тетяні піти на каву, а синочкові купити весняний одяг.
“Моя мета проекту: щоб слова “Герої не вмирають” набули змісту. Хочу, щоб ми долучались до допомоги цим сім’ям. Ми проводимо психологічну роботу, проводимо різні івенти, даруємо подарунки та здійснюємо мрії”, – зазначила Юлія Слободян.
Долучитися до доброї справи – легко. Усю інформацію про донати для Тетяни і Тимура, а також для інших потребуючих сімей зі схожою історією, шукайте на сторінці волонтерки Юлі Слободян в Інстаграмі.
За співавторства з Іриною Запотічною
