
Хлопець був єдиною дитиною в сім’ї, одружитись не встиг. Знайомі, згадуючи його, в один голос називають Андрія “Світляком”, світлою, доброю людиною з “золотими” руками. Кажуть, він був щирим патріотом, тому ніколи не залишався осторонь боротьби українського народу за свої права і незалежність. Власне тому Революцію гідності провів на Майдані, а згодом добровольцем поїхав в зону АТО.
На похорон приїхали і бійці, які воювали з ним в “Азові”. Ще кілька, кажуть, вирушили цього дня до столиці. Там прощались з Миколою Березовим, чотовим Андрія Дрьоміна, який помер, рятуючи хлопця.