Головна суспільство Сьогодні своє професійне свято відзначають українські журналісти

Сьогодні своє професійне свято відзначають українські журналісти

376

Професія як спосіб життя. Сьогодні своє професійне свято відзначають українські журналісти. Бути журналістом почесно, відповідально, і як показали останні події в Україні – небезпечно. Попри це місцеві радійники, газетярі, телевізійники, усі, кого об'єднує професія, про свій вибір не шкодують. Вітання з нагоди свята отримували від тернополян та міської влади.

За об'єктивну похвалу і критику – подарунки до професійного свята. Міська влада відзначає телеканали місцеві і корпункти центральних, газети та радіо.

– Сьогодні важко переоцінити роль журналіста для життя громади. Події, що відбувались під час революції гідності і зміни, які відбулись після неї, багато в чому відбулись завдяки вашій громадянській позиції і професіоналізму, за що вам велике дякую, – сказав міський голова Тернополя Сергій Надал.

За цими грамотами – не просто професія, а спосіб життя, бо робота журналіста – цілодобова. Це швидше покликання, яке не дозволяє залишатись осторонь подій. Сильніше – хіба материнський інстинкт. З малюком під серцем збирає коментарі і готує матеріали Зоряна Яремишин. Зізнається, нелегко, але, жартує, вагітність – швидше на руку.

– Є таке повір'я, що вагітним не можна відмовляти. От я цим і користуюся. Тобто я кажу, що я вагітна, мені не можна відмовляти, і людина вже переді мною "боїться мишей" як то кажуть.

Поки Зоряна Яремишин до декретної відпустки готується, Олена Науменко практикує. Цьогорічний День журналіста відзначає у декретній відпустці, хоча вона швидше умовна.

– З народженням синочка я стала ще більш зайнята, бо якщо раніше працювала з 7-8 ранку до 21, то тепер я працюю цілодобово… Але хочу сказати, що вагітність, пологи, декретна відпустка не заважають займатися роботою, яку ти любиш, цінуєш, поважаєш, – каже директор телеканалу ІНТБ Олена Науменко.

У тісному Тернополі журналістська спільнота – це люди, які бачаться частіше, ніж родичі. І не важливо, працюєш у ЗМІ місцевому чи всеукраїнському. Без допомоги колег не обходиться.

– Треба обирати найважливіше, або просити в колег допомоги, бо без цього не обходиться. Бути журналістом в корпункті без журналістської спільноти, без друзів дуже важко. Бо промоніторити і відповідати за все, що відбувається в цілій області, нереально, бо новин зараз дуже багато, – розповіла журналіст телеканалу ЗІК Надія Березюк.

Бути журналістом означає бачити щось більше, ніж інші, чути потрібне і обирати найважливіше. А ще – слухатись совісті і не нашкодити.

– Як сказав один з батальйону, що журналісти російських телеканалів дуже гарно вдягнені, дуже красиві і розумні. Але вони ще більші вбивці, ніж ті, хто з автоматами, бо вбивають думку людей, ту, яка є, живу, а насаджують свою. Тим, що вони говорять, вони формують суспільну думку, от і все, – каже головний редактор газети "Тернопіль вечірній" Інна Сирник.

А тому головне для журналіста – ніколи не зупинятись в розвитку.

– І навчання, і кожна подія, де ти буваєш, і кожен сюжет – це зустрічі з новими людьми, це постійне навчання тебе як журналіста, інвестиції в себе і розвиток. Тому я ж практикуючий журналіст, я не просто директор, я ж також журналіст, ведуча, і тішусь тим, що не перетворилась в адміністратора, а ці зустрічі, ефіри додають наснаги, відчуваєш себе молодим і затребуваним, – вважає генеральний директор телекомпанії "ТV-4" Юлія Винокур.

 

Коментарі

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here