Пам’ять 40 мучеників відносять до кола найшанованіших свят. Легенда говорить, що від 40 воїнів римського легіону, які вірили в Ісуса Христа, зажадали жертву язичницьким богам. Після відмови їх почали катувати. А коли й це не помогло, воїнів роздягнули і поставили у вкрите кригою озеро.
– Тоді цей мучитель видумав таку дуже особливу смерть для них. Бачачи, що так не піддадуться, а це був час такої зими, морозів, лютих вітрів північних, що було досить холодно, він наказав їх завести до озера, яке було неподалік міста і міських бань, де було тепло, напалено. Щоб була така противага, і могли ще більше спокушати. Вони стояли посеред того озера і молилися не відступити, не відступити від правдивої віри, – розповідає сотрудник Архикатедрального собору Непорочного зачаття пресвятої Богородиці отець Ярослав Шевчук.
На ранок один з воїнів не витримав, але як тільки забіг до лазні, то відразу помер. Однак мучеників, все таки, стало сорок. Один тюремний сторож, побачивши їх віру, звернувся до до Христа і, знявши одежу, пішов на лід. Отець Ярослав каже, що таке свято дає змогу людям задуматись над своєю вірою та спокусами, які приходять у їхнє життя.
– Саме свято отих Севастійських мучеників сорока, воно радше нам пригадує ось цю нашу дорогу, нашу зміну, на яку ми йдем. Воно дає нам змогу дійсно задуматись краще над нашою вірою, над тими спокусами, які приходять у нашому житті. Бо хтось каже, о мені тяжко перенести піст, чи є ті чи інші вигоди мені несприятливими, чи моя віра є якось не так. Це є добрий приклад, який вони показують, що вони стояли великою юрмою, великою кількістю і все ж таки вистояли в цьому, – каже отець Ярослав.