додому суспільство Поранені у Києві бійці не кричали

Поранені у Києві бійці не кричали

297

Поранені у Києві бійці не кричали. Це найбільше вразило тернополянина Ярослава Колодія, який працював волонтером у медичній службі майдану. Три години, поки зносили поранених, він називає найважчими за 40 років свого життя. Зараз, коли бойові дії закінчились, Ярослав Колодій закликає допомогти людям, які вижили. Телекомпанія TV-4 збирає інформацію про таких людей.

Тернополянин Ярослав Колодій 20 років тому закінчив медакадемію, проте за фахом майже не працював. Коли почув про київські події, вдома всидіти не зміг та рано вранці 19 лютого із другом поїхали в столицю. Там їх призначили волонтерами у медпункт на Городецькій, чотири, що біля барикад на Інститутській та Городецькій. У першу ніч чергування вони перев'язували поранених. Близько 8 ранку наступного дня він почув, що його кличе товариш – тоді ж почали надходити перші постраждалі.

– Приходили хлопці після того, як вибухали гранати, і у всіх були проблеми з очима. І я побачив тоді наскільки.. Люди хотіли тільки, щоби ми дали якісь ліки і не хотіли навіть хвилину бути в медпункті і хотіли зразу бігти на барикади, – розповідає тернополянин, волонтер медичної служби київського майдану Ярослав Колодій.

Лікарі повинні були діяти максимально чітко. Через якийсь час почали надходити постраждалі з кульовими пораненнями. Ці три години Ярослав Колодій назвав найважчими за все своє життя. Найбільше вразила мужність поранених: ніхто не кричав. Люди помирали від больового шоку, у багатьох були відкриті переломи, дуже важко було зупиняти кров від вогнепальних поранень. Тернополянин розповідає, що багато хворих просили надавати їм допомогу без анестезії, аби пошвидше повернутись на барикади. Найбільше люди боялись не ран, а потрапити в руки тітушок чи беркуту.

– В мене були випадки, коли поранені хлопці, з важкими пораненнями, вони спригували з носілок, говорили: "Доктор, я в госпіталь, в лікарню я не поїду!" Всі розуміли, що там можуть бути тітушки, всі розуміли, що там можуть бути беркути, – каже Ярослав Колодій.

Тепер, коли активні бойові дії припинились, постраждалі потребують серйозного лікування. Ярослав Колодій говорить, що люди, які хочуть допомогти, є, проте не знають, кому допомога потрібна.

– Вони хочуть мати інформацію про то, що от точно ці хлопці поранені при бойових діях, і якщо є якісь реквізити для отримання грошей – що це є дійсно ревізити тих людей, які отримають гроші, там тато-мама, або поранений.

TV-4 збирає інформацію про поранених та постраждалих мешканців Тернопільщини.