Мар’яна Кузьмін, секретар Підволочиської селищної ради, розповідає: “В нас в керівництві чоловіки. Я – одна із жінок у керівництві. І пригадую той день, коли я зранку прочитала, що почалася війна, і оцей перший день, коли я прийшла, а наші чоловіки вже були зібрані з рюкзаками тут, на роботі. І всі сказали: якщо треба, то треба, тобі потрібно буде залишитися”.
Сьогодні, у час війни перед ухваленням будь-яких рішень керівництво громади добре зважує потреби і можливості.
“Наше містечко мало кардинально помінятися. Ми виграли проєкт. Держава нас підтримала. І через центральну частину Підволочиська мало пройти велике будівництво. І я скажу, як каже моя бабуся: наше містечко стало би писанкою, але ми всі розуміємо, що це не на часі”, – розповідає Мар’яна.
Одне із потужних підприємств , яке входить до агрохолдингу “Епіцентр Агро” і успішно працює на території громади – “Агрофірма”Медобори”.
Уляна Хом’як, очільниця ТОВ “АГРОФІРМА “МЕДОБОРИ”, каже: “Коли йде мова, чи закупляти нову техніку, чи допомога ЗСУ, то, звичайно, що все йде на армію. Це йде централізована політика від Епіцентру Агро. І ми тут викручуємося, як можемо. Але земля все ж буде оброблена. Чи суперновою технікою, чи нашим старим транспортом. Однозначно. Ми не зменшуємо нашу соціальну політику для наших пайовиків”.
У Підволочиську нам трапився колега – заслужений журналіст України, відомий громадський діяч 86-річний Маріан Шпікула. Чоловік багато років пропрацював у місцевих видання, відслідковував найзнаковіші події і добре відчуває настрій людей.
А життя триває. В країні – війна, але осінь – час вирощене збирати. Пані Леся з Мовчанівки оглядає власний врожай.
“І що? Війна-війною, а бараболі – за розкладом. Де подінешся? Мусиш позбирати. Все є. Все вродило.”
Підволочиська громада живе своїм життям в умовах воєнного стану. Поміж тривог – працюють, навчають, моляться, допомагають фронту, опікуються переселенцями.
