додому Головні Підволочиська громада: як живе та долає нові виклики під час війни

Підволочиська громада: як живе та долає нові виклики під час війни

519
У Підволочиській селищній раді переконані: якби не війна, то їхня громада була б «як писанка». А сьогодні у них, як і у всіх українців, зусилля спрямовані на допомогу фронту. Хтось воює, хтось керує, хтось урожай збирає, дітей навчає, пАству гуртує, про переселенців дбає. “Підволочиська громада: виклики і можливості в умовах війни” – дивіться розширений відеоматеріал на канал TV-4 cьогодні о 19.20, 22.20 і завтра о 7.20. А просто зараз дивіться коротко про те, як війна вплинула на різні напрямки роботи Підволочиська.
Підволочиська селищна громада у ході реформи децентралізації на теренах Тернопільщини з’явилась однією із перших – у 2015 році і об’єднала 23 навколишні населені пункти. Тут до війни мешкало понад 19 тисяч людей. 24 лютого змінило розмірене і сповнене планів і надій життя громади назавжди.

Мар’яна Кузьмін, секретар Підволочиської селищної ради, розповідає: “В нас в керівництві чоловіки. Я – одна із жінок у керівництві. І пригадую той день, коли я зранку прочитала, що почалася війна, і оцей перший день, коли я прийшла, а наші чоловіки вже були зібрані з рюкзаками тут, на роботі. І всі сказали: якщо треба, то треба, тобі потрібно буде залишитися”.

Сьогодні, у час війни перед ухваленням будь-яких рішень керівництво громади добре зважує потреби і можливості.

“Наше містечко мало кардинально помінятися. Ми виграли проєкт. Держава нас підтримала. І через центральну частину Підволочиська мало пройти велике будівництво. І я скажу, як каже моя бабуся: наше містечко стало би писанкою, але ми всі розуміємо, що це не на часі”, – розповідає Мар’яна.

Одне із потужних підприємств , яке входить до агрохолдингу “Епіцентр Агро” і успішно працює на території громади – “Агрофірма”Медобори”.

Уляна Хом’як, очільниця ТОВ “АГРОФІРМА “МЕДОБОРИ”, каже: “Коли йде мова, чи закупляти нову техніку, чи допомога ЗСУ, то, звичайно, що все йде на армію. Це йде централізована політика від Епіцентру Агро. І ми тут викручуємося, як можемо. Але земля все ж буде оброблена. Чи суперновою технікою, чи нашим старим транспортом. Однозначно. Ми не зменшуємо нашу соціальну політику для наших пайовиків”.

У Підволочиську нам трапився колега – заслужений журналіст України, відомий громадський діяч 86-річний Маріан Шпікула. Чоловік багато років пропрацював у місцевих видання, відслідковував найзнаковіші події і добре відчуває настрій людей.

Мар’ян Шпікула, заслужений журналіст України, розповідає: “Тільки що мене старший чоловік, йому майже 90, запитує : Шпікула, що ж то буде? Знову Сибір? Та я кажу: може Бог милує. Але те, що поки що до добра не йде, то так. Он там, недалеко – дошка пам’яті. За останні півтора року збільшилося втроє. Кожен тиждень одного, а то і двох привозять. Кращих людей, молодих, цвіт нації. Ну і що зробиш?”

А життя триває. В країні – війна, але осінь – час вирощене збирати. Пані Леся з Мовчанівки оглядає власний врожай.
“І що? Війна-війною, а бараболі – за розкладом. Де подінешся? Мусиш позбирати. Все є. Все вродило.”

Підволочиська громада живе своїм життям в умовах воєнного стану. Поміж тривог – працюють, навчають, моляться, допомагають фронту, опікуються переселенцями.

Про це дивіться у розширеному відеоматеріалі “Підволочиська громада: виклики і можливості в умовах війни” на TV-4.