Завтра, 9 травня, українці відзначать 68-му річницю офіційної перемоги СРСР над нацистською Німеччиною. Традиційно це день спогадів, гучних промов та урочистостей. До могил та пам'ятників воїнам-визволителям покладуть квіти. Та чи до всіх? Бо є й такі, про які і нині мало хто знає. Один із них – на братській могилі визволителів Кременця, на хуторі Підвисоке.
Ольга Савуляк, журналіст: "Хутір Підвисоке на Кременеччині. Це сьогодні тут зеленіє трава та цвітуть дерева. А майже 70 років тому саме тут, посеред голого поля, точились чи не найжорстокіші бої за Кременець".
Звідси до Кременця – рукою подати. Молоді рядянські солдати ціною власного життя зупинили фашистів за кілька кілометрів від міста. Місцеві згадують: їх тілами була встелена земля.
Галина Павлик, мешканка хутора Підвисоке Кременецького району: "Оце тут все солдати лежали. Ця площа вся повністю, солдат коло солдата лежали. Приходили, знімали кителі, чоботи, бо такий час був. А бої йшли між селами. Там біля хати навіть рови є. Вони засідали, а солдати звідси йшли".
Німецьких солдатів було зовсім небагото – близько десятка. Проте у них були танки. Від ворожої зброї полягло 250 радянських вояків.
Василь Валецький, ветеран органів внутрішніх справ СРСР: "Мали так по 20, до 25 років. Вели себе завзято. Стояли на смерть".
Василь Валецький переїхав з ріднею на Кременеччину у 14 років. Сам фашистів не бачив, проте з розповідей знає: вороги поводились із місцевими людьми немилосердно.
Василь Валецький, ветеран органів внутрішніх справ СРСР: "По розповідях, вони сильно знущалися над людьми. Літом, така пора, як зараз, з закачаними рукавами вели себе агресивно".
Після бою тіла німецьких солдатів залишились тут. Місцеві навіть знають, де земля поховала деякі з них.
Галина Павлик, мешканка хутора Підвисоке Кременецького району: "Тут поле є, німець там лежить, в Карасихи німець лежить під вікном. Похований з іменним браслетом, кольцом".
Нині про них тут майже не згадують. Натомість добре пам'ятають про своїх визволителів від фашистів. Кістки радянських воїнів, які загинули в бою, поховали у братській могилі. На ній у 45-му році встановили пам'ятник відважним солдатам.
Василь Бондарчук, голова ветеранської організації Кременецького району: "Це була регулярна армія радянська. Тут спочивають тіла воїнів всіх братських на той час республік Радянського Союзу".
Напередодні Дня Перемоги до пам'ятника воїнам-визволителям вкотре з'їхались люди. Про нього знає небагато людей, та ті, хто знають, продовжують доглядати. Один з ініціаторів – Олексій Валецький.
Олексій Валецький, кременчанин: "Недавно я слухав такі хороші слова, каже дід внукові: "Синочку, якби ми не виграли цю війну, не було б ні мене, ні тебе". І ми з повагою ставимось до цього пам'ятника, приїжджаємо, наводимо порядок, вшановуємо і ми гордимося".
На хуторі Підвисоке залишилось жити лише дві сім'ї. Проте сюди приїздить молодь із Кременця. Найменші про події війни знають небагато. Про них хлопцям розповідає німий пам'ятник. Поблизу пам'ятника цьогоріч встановили хрест. Його освятять 9 травня.
